Загальна характеристика мотивів

Основні функції мотиву:

· · спонукальна (енергетика мотиву);

· · спрямовуюча (спрямованість енергії на певний об’єкт, на певну активність);

· · стимулююча (стимулююча);

· · керівна (регуляція, організація, контролювання дії);

· · змістоутворювальна (створення особистісного сенсу дії);

· · пояснювальна (свідоме формулювання особистістю джерела її поведінки);

· · відображальна (відображення в свідомості людини потреб і цілей, засобів їх досягнення та своїх можливостей, наслідків для себе та морального самопочуття);

· · захисна (справжня мета замінюється на “офіційну версію”, яка необхідна для раціонального пояснення причини дії).

Мотиви мають динамічні та змістовні характеристики. До динамічних належать сила та стійкість мотиву. До змістовних:

1) 1) повнота усвідомлення структури мотиву;

2) 2) впевненість у правильності вибору;

3) 3) спрямованість мотиву – особистісна, індивідуальна або суспільна, колективна;

4) 4) орієнтація на зовнішні або внутрішні чинники при поясненні своєї поведінки;

5) 5) види потреб, на задоволення яких спрямований мотив – біологічні або соціальні;

6) 6) діяльність, в якій реалізуються мотиви – ігрова, навчальна, трудова, спортивна тощо.

Моністичні уявлення про мотив зводять його до якогось одного явища: потреби; мети; чиннику дії; особистісної диспозиції; формулювання; задоволеності; стану; наміру.

На думку І. Є. Ільїна, залежно від того, на якій стадії зупинився мотиваційний процес, який ступень усвідомлення (розуміння) чинників поведінки, який ступень задоволення потреби (досягнення мети, запланованого результату) мотиваційні утворення можна поділити на:

1) 1) мотиваційні стани;

2) 2) мрії;

3) 3) схильності;

4) 4) мотиваційні установки;

5) 5) потяги, бажання;

6) 6) спрямованість особистості;

7) 7) мотиваційні властивості особистості;

8) 8) мотиваційну сферу особистості.