Характер. Характер – комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності
Характер – комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, праці, колективу, до самої себе.
Характер залежить від системи суспільних відносин і соціальних груп, до яких належить людина. У характері можна виділити типове (виражає загальне, властиве певній спільноті, наприклад національній) й індивідуальне.
Характер найбільше тісно пов'язаний зі спрямованістю особистості, але дві людини з подібною спрямованістю можуть виявити розбіжності в способах досягнення цілей. За цими розбіжностями приховуються особливості характеру. У характері закладена типова для людини програма поведінки в типових обставинах. Знаючи характер людини, можна передбачити, як вона буде поводитися в тих чи інших обставинах.
Характер тісно пов’язаний із властивостями загального типу ВНД – звідси тісний зв'язок темпераменту й характеру. Тип темпераменту – одна з найважливіших психологічних умов виникнення індивідуально-своєрідних рис характеру.
Властивості темпераменту не визначають, яким буде характер, але впливають на нього:
– утруднюють або полегшують виховання певних рис характеру;
– якщо внаслідок соціальних умов і умов виховання в людини склалися певні відносини, то від типу ВНД залежать ті способи дій, за допомогою яких вона буде виражати ці відносини.
Структурність характеру виявляється в закономірній залежності між його окремими рисами.
Найважливіше, що визначає формування характеру – те, як людина ставиться до навколишнього середовища і самої себе. Ці відносини утворюють чотири симптомокомплекси:
1. Риси характеру, які виражають ставлення людини до діяльності, праці, справи (працьовитість – лінь, ініціативність – консерватизм, сумлінність – безвідповідальність тощо).
2. Риси характеру, які виражають ставлення людини до інших людей, колективу, суспільства (товариськість – замкнутість, колективізм – індивідуалізм, тактовність – безтактність).
3. Риси характеру, що виражають ставлення людини до самої себе (самокритичність – некритичність, скромність – зарозумілість).
4. Риси характеру, що виражають ставлення людини до речей (акуратність, ощадливість, щедрість).
Характери розрізняють не тільки за окремими рисами, але, головним чином, за визначеністю, цілісністю, розвитком вольових рис.
Акцентуація характеру (від латин. accentus – наголос) – надмірне посилення окремих рис характеру, яке виявляється у вибірковій уразливості особистості щодо певних психічних впливів поруч з нормальною і навіть підвищеною стійкістю до інших.
Особливості основних акцентуацій характеру у підлітків наведені в табл.8.2.
Таблиця 8.2.
Класифікація акцентуацій характеру в підлітків (за А.Є.Лічком)
| Тип | Риси характеру |
| Гіпертимний | Рухливі, люблять спілкуватися, схильні до пустощів, люблять неспокійні компанії однолітків, непосидючі, недостатньо дисципліновані. Настрій піднесений. Конфліктують з дорослими й батьками. |
| Циклоїдний | Підвищена збудливість, схильність до апатії. Люблять перебувати вдома самі. Важко переживають навіть незначні неприємності. Настрій змінюється від піднесеного до пригніченого. На зауваження реагують дратівливо |
| Лабільний | Настрій часто змінюється. Здатні впадати в тугу й похмурий стан без будь–яких поважних неприємностей і перешкод |
| Астено–невротичний | Підвищена недовірливість і вразливість, втомлюваність, збудливість. Втома часто проявляється при складній розумовій роботі |
| Сензитивний | Підвищена чутливість до всього. Не люблять великих компаній, азартних, рухливих ігор. Сором’язливі, несміливі. Слухняні, проявляють велику прихильність до батьків |
| Психасте–нічний | Характеризуються швидким інтелектуальним розвитком, схильністю до суджень, до самоаналізу і оцінки поведінки людей. Самовпевненість у них поєднується з нерішучістю |
| Шизоїдний | Суттєва риса – замкненість. Демонструють зовнішню байдужість до оточуючих людей, погано розуміють їх стан |
| Епілептоїд–ний | Часто плачуть. Люблять мучити тварин, дратувати молодших, знущатися над немічними. У дитячих компаніях поводяться як диктатори. Типові риси – жорстокість, владність, самолюбство |
| Істероїдний | Головна риса – егоцентризм, потребують постійної уваги до своєї особи. Виражена схильність до театральності, хизування. Часто виступають у ролі “заводіяк” |
| Нестійкий | Підвищена схильність до розваг, неробства й святковості. Відсутні будь–які серйозні, в тому числі й професійні інтереси. Зовсім не думають про своє майбутнє |
| Конформний | Підкоряються будь–яким авторитетам, більшості в групі. Схильні до моралізаторства й консерватизму, основне життєве кредо – “бути, як всі” |
Акцентуації є граничним показником нормального розвитку характеру, але за несприятливих умов можуть призвести до розвитку психопатій, тобто патологічних характерів. Розрізнити акцентуйований та патологічний характери можна, використовуючи критерії психопатій Ганнушкіна – Кербікова:
1) характер можна вважати патологічним, тобто розцінювати як психопатію, якщо він відносно стабільний у часі, тобто мало змінюється протягом життя;
2) тотальність проявів характеру: при психопатіях ті самі риси характеру виявляються скрізь;
3) соціальна дезадаптація: постійне виникнення життєвих труднощів.
У випадку акцентуації може не бути жодної з перерахованих вище ознак психопатій, принаймні не присутні всі три ознаки відразу.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 865;