Здібності. Здібності – психічні властивості індивіда, які є передумовою успішного виконання певних видів діяльності

Здібності – психічні властивості індивіда, які є передумовою успішного виконання певних видів діяльності. Виділяють загальні здібності, які тією чи іншою мірою виявляються у всіх видах людської діяльності (загальні розумові здібності, пам’ять, увага та ін.), і спеціальні здібності, що відповідають вужчому колу вимог конкретної діяльності (музичний слух – для музиканта, психомоторне чуття – для пілота, уява – для конструктора тощо). Успішне виконання певної діяльності передбачає своєрідне поєднання загальних і спеціальних здібностей.

Від здібностей залежить швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, уміннями й навичками, але самі вони до них не зводяться.

Здатності відрізняють одну людину від іншої, ніхто не стане говорити про здібності там, де мова йде про властивості, у відношенні яких усі люди рівні. Усі люди здатні до прямоходіння та оволодінню мовою, однак до власне здібностей ці функції не належать: перша – через те, що вона непсихологічна, друга – через загальність.

Природну основу здібностей складають задатки. Задатки – природжені анатомо-фізіологічні риси індивіда, природна передумова його розвитку. Найбільш значущою є структура нервової системи, насамперед головного мозку і органів чуття. Задатки – органічна основа здібностей та інших психічних властивостей – темпераменту, характеру тощо. Але задатки самі собою не визначають здібностей, формування яких залежить від умов життя й діяльності людини. Задатки людини різноманітні і можуть розвиватися в різних напрямах. На основі одних і тих же задатків можуть розвиватися різні здібності.

Розрізняють декілька рівнів розвитку здібностей.

Обдарованість – високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда. Існує загальна і спеціальна обдарованість. Оскільки обдарованість виявляється в конкретних психічних процесах, розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість тощо.

Талант – вища здатність людини до певного виду діяльності,що надає людині можливість успішно, самостійно й оригінально виконувати її.

Геніальність – особистісна характеристика людини, найвищий ступінь її обдарованості, таланту. Геніальність людини виявляється у творчій діяльності (технічній, науковій, художній, організаційній), результати якої мають соціально-групову й вселюдську значущість.