Дія, операція, рух

Операція – це спосіб виконання дії. Головна властивість операцій полягає в тому, що вони мало або зовсім не усвідомлюються. Цим вони принципово відрізняються від дій, що припускають і наявність свідомої мети і здійснення свідомого контролю за перебігом дії.

Операції бувають двох видів: одні виникають шляхом адаптації, приладжування, безпосереднього наслідування, інші виникають з дії шляхом її автоматизації.

Операції першого виду не усвідомлюються і не можуть бути викликані у свідомості навіть шляхом спеціальних зусиль. Операції другого роду знаходяться на границі свідомості. Свідомість їх як би підстерігає і вони легко можуть стати усвідомленими.

Усяка складна дія спирається на "фундамент" реалізуючих її операцій. При цьому границя, що проходить між усвідомленим і неусвідомленим нефіксована, рухлива. Рух цієї границі нагору означає перетворення деяких дій (в основному найбільш елементарних) на операції. Рух границі вниз означає, навпаки, перетворення операцій у дію. Наприклад, якщо в ході розмови у вас виникла якась думка, ви можете її висловити, піклуючись в основному про зміст, а не про спосіб вираження. Це дія, забезпечена багатьма операціями. Припустимо, ви не змогли відразу підібрати потрібні слова, тоді всі ваші зусилля будуть спрямовані на оформлення висловлення, на пошук способу вираження. Те, що раніш відбувалося на рівні операцій, стало дією, границя зрушилася вниз.

А як довідатися, де в кожному конкретному випадку проходить границя, що відокремлює дію від операції? Оскільки дія є одиниця діяльності, відповідь на це питання дозволить встановити, якими одиницями працює зараз людина. Це дає можливість довідатися, наскільки людина просунулася в навчанні, наскільки і чим “завантажена” її свідомість, знаходиться вона в стані стомлення або емоційного порушення (за яких відбувається дроблення дії). Відповіді на це питання поки немає.

Визначення операції як способу виконання дії в даному випадку не працює, тому що зворотне твердження неправильне: не всякий спосіб є операція. Так, часткові дії цілком можна розглядати як способи виконання більш великої дії, до складу якого вони входять, але при цьому вони не перестають бути діями.

Ні статус “способу”, ні співвіднесеність з умовами, ні величина або масштаб акта не дозволяють безумовно визначити його діяльнісний ранг, тобто відповісти на запитання, є він дією або операцією.

Найбільш точна психологічна ознака – усвідомленість – у принципі може бути використана, однак далеко не завжди. Вона перестає працювати в прикордонній зоні, поблизу границі, що розділяє шар дій і операцій.

Отже, оскільки результат операцій не усвідомлюється як самостійна мета, вони не є самостійними діями, але на відміну від рухів, операції – не просто механізми, за допомогою яких здійснюється дія, а їхня складова частина.

Операції – складова частина дії.

Рухи – механізми дії.

Рухи – спосіб здійснення дії, спрямований на вирішення певного завдання. Характер і зміст завдання визначає рух.

Основні види рухів:

1) рухи пози – статичні рефлекси, які забезпечують підтримку і зміну пози тіла, що досягається шляхом активної тонічної напруженості м'язів;

2) локомоції – рухи пересування, їхні особливості виражаються в ході, поставі, в яких явно відбивається психічний вигляд людини, у всякому разі деякі його риси;

3) виразні рухи обличчя і тіла (міміка і пантоміміка) – безпосередні прояви емоцій, які більш-менш виразно відбивають їх складну і напружену гру;

4) семантичні рухи (виростають з виразних) – носії певного значення, що на кожному кроці вплітається в наше життя: стверджувальний або заперечувальний жест головою, зняття капелюха, рукостискання, голосування. Тут жест, рух виступає як опосередкований історичними умовами свого виникнення носій певного, дуже узагальненого змісту;

5) мова як моторна функція в її динамічному аспекті – її ритміка, інтонація, акценти, наголоси, посилення;

6) робочі рухи, різні в різних видах трудових операцій. Точність, швидкість, координація робочих рухів, пристосованість до конкретних умов, влучність, спритність – їх основні характеристики.