Коригування зовнішніх ефектів та підходи до вирішення проблеми зовнішніх ефектів

Зовнішній ефект трансформується у внутрішній (інтерналізується), коли ціни скориговані так, що вони відображають суспільні витрати чи вигоди.

Засоби інтерналізації зовнішнього ефекту державою:

1. Коригуючий податок: цей податок дорівнює або наближений до гранич­них зовнішніх витрат МЕС, він зменшує виробництво товарів та по­слуг з негативними ефектами.

2. Коригуюча субсидія– це субсидія виробника або споживача, яка до­рівнює граничним зовнішнім вигодам МЕВ та дозволяє збільшити ви­робництво товарів та послуг з позитивним ефектом.

Проблеми інтерналізації:

· складність розрахунку граничних витрат та вигод;

· суб’єктивність підходів до оцінки суспільних витрат та вигод.

Негативні зовнішні ефекти – наслідок незгоди з питань прав влас­ності щодо використання ресурсів.

Надлишкове вкладання ресурсів у виробництво конкретного товару (а це результат побічних витрат) можна компенсувати або прийнявши за­кон, що обмежував би дане виробництво, або ввести акцизний податок на випущену продукцію; недовкладення ресурсів, пов’язане з побічними ви­годами, можна компенсувати, надаючи субсидію або виробнику, або спожи­вачу даного товару.

Підходи до вирішення проблеми зовнішніх ефектів.

1. Теорема Коуза: позитивні та негативні зовнішні результати не по­требують державного втручання у тих випадках, коли: а) чітко ви­значені права власності; б) невелика кількість зацікавлених осіб при укладанні угоди; в) вартість згоди дуже мала.

2. Один з новітніших підходів запропонований для уникнення негатив­них зовнішніх ефектів, пов’язаний з теоремою Коуза. Суть цього підходу у формуванні ринку прав на зовнішні ефекти.

Поки “права” на повітря, воду та деякі земельні ресурси належать всім та всі ними вільно користуються не буде стимулів, щоб їх збері­гати чи обмежувати їх використання. Таким чином, природні ресурси надмірно використовуються та забруднюються.

Тому вноситься пропозиція відповідним відомствам, що контролюють забруднення навколишнього середовища, - визначати кількість забруднюю­чих речовин, яка може бути скинута у воду чи у повітря у даному ра­йоні протягом року при збереженні певної якості природних ресурсів на належному рівні.

Ціна права на забруднення

S

P

P₁ D₂

D₁

Кількість прав забруднення

S – пропозиція прав на забруд­нення

Рис. 14.3. Формування ціни на права забруднення навколишнього середовища

Таким чином, забруднювачі отримують матеріальний стимул для охо­рони навколишнього середовища, у протилежному випадку вони змушені купувати права на забруднення.