Трахея; 13 - порожнина гортані; 14 - під’язикова кістка; 15 - переддвер’я рота; 16 - порожнина рота; 17 - нижня носова раковина; 18 - середня носова раковина; 19 - лобна пазуха.

Носова частина глотки через хоани і слухові труби сполучається з порожниною носа

і порожниною середнього вуха; ротова — через зів з порожниною рота; горлова — з гортанню. Горлова частина глотки переходить в стравохід.

Стінка глотки складається із слизової, фіброзної, м'язової і сполучнотканинноїоболонок.

Слизова оболонка у верхній третині глотки вистелена миготливим, а в решті частини багатошаровим плоским епітелієм. У області носоглотки в ній містяться мигдалики: два трубні і один глотковий.

Парні піднебінні, трубні і непарні глоткові і язиковий мигдалики утворюють у області глотки лімфоїдне кільце, яке виконує захисну функцію.

Фіброзна оболонка лежить між слизовою і м'язовою оболонками. Вона утворена щільною сполучною тканиною. За допомогою фіброзної оболонки глотка прикріпляється до основи черепа.

М'язова оболонка складається з поперечнопосмугованої м'язової тканини, яка утворює два шари м'язів: зовнішній, представлений м'язами, що стискають глотку, і внутрішній, складається з м'язів, що піднімають глотку. Перший шар має кільцеподібне розташування волокон, другий — поздовжнє. Скорочення м'язів глотки сприяє проштовхуванню харчової грудки в стравохід. Сполучнотканинна оболонка вкриває м'язи глотки зовні.

Стравохідє продовженням глотки. Він є довгою і вузькою трубкою, розташованою в шийній області, грудній і черевній порожнинах (мал. 6). Він починається від глотки на рівні шостого - сьомого шийних хребців і закінчується отвором в шлунку на рівні одинадцятого грудного хребця. Перед впаданням в шлунок стравохід проходить через діафрагму. Лежить стравохід позаду трахеї і попереду шийних і грудних хребців.

Мал.6. Стравохід і шлунок: 1 - нижня частина глотки; 2 - стравохід; 3 - дуга аорти; 4 - грудна частина аорти; 5 - кардіальна частина шлунка; 6 - велика кривизна шлунка; 7 - тіло шлунка; 8 - дно шлунка; 9 - воротарна частина шлунка; 10 - дванадцятипала кишка; 11 - мала кривизна шлунка; 12 - діафрагма.

У стравоході розрізняють шийний, груднийі черевнийвідділи. Як і у всіх порожнистих органів, стінка стравоходу складається з трьох оболонок: слизової, м'язової і адвентиційної, а в черевному відділі — серозної.

Слизова оболонка вистелена багатошаровим плоским епітелієм і має глибокі поздовжні складки, які полегшують просування їжі по стравоходу.

М'язова оболонка у верхній третині стравоходу побудована з поперечнопосмугованої, а в нижній третині — з гладенької м'язової тканини. У ній розрізняють два шари: зовнішній з поздовжнім і внутрішній з коловим розташуванням волокон. Коловий шар м’язів в області переходу стравоходу в шлунок утворює потовщення — сфінктер, який перешкоджає проходженню їжі з шлунку в стравохід.

Адвентиційна (зовнішня) оболонка вкриває шийний і грудний відділи стравоходу. Черевний відділ стравоходу вкритий серозною оболонкою.

Шлунок. Самий розширений відділ травного каналу утворює шлунок. У ньому відбувається перетравлення їжі під впливом ферментів шлункового соку.

Розташовується шлунок в черевній порожнині під лівим куполом діафрагми. Більша частина (близько ³/₄ ) шлунку знаходиться зліва, а менша (¹/₄) — праворуч від передньої серединної лінії. Розрізняють вертикальне, косе і горизонтальнеположення шлунку. Перше положення шлунку характерне для людей з доліхоморфною статурою, друге — з мезоморфною і третє — з брахіморфною.

Проектується шлунок на надчеревну і частково пупкову області передньої черевної стінки.

У шлунку розрізняють переднюізадню стінкиіверхнійінижній краї. Верхній край, увігнутий, називається малою кривизною шлунку, нижній, опуклий, — великою кривизною шлунку. Мала кривизна направлена управо і вгору, велика — вліво і вниз (мал. 6).

Шлунок має два отвори: вхідний, або кардіальний, і вихідний, або воротаревий. Через кардіальний отвір їжа надходить в шлунок, через воротаревий вміст шлунку переміщається в дванадцятипалу кишку.

Частина шлунку, що прилягає до кардіального отвору, називається кардіальною частиною шлунку, а частина, що прилягає до воротаревого отвору, — воротарною. Між цими частинами розташовується тіло шлунку. Найвища частина тіла шлунку, звернена до діафрагми, називається дном шлунку.

Мал.7. Шлунок ( вигляд зсередини):

Дно шлунка; 2 - складки слизової оболонки; 3 - велика кривизна; 4 - підслизова основа; 5 - м’язова оболонка; 6 - заслінка воротаря; 7 - сфінктер воротаря; 8 - воротарна частина; 9 - кардіальна частина; 10 - кардіальний (вхідний) отвір шлунка; 11 - складки слизової оболонки стравоходу; 12 - мала кривизна.

Стінка шлунку складається з трьох оболонок: внутрішньої — слизової, середньої — м'язової і зовнішньої — серозної (мал. 7).

Слизова оболонка шлунку вистелена одношаровим циліндричним епітелієм, утворює велику кількість складок, які згладжуються при наповненні шлунку. У слизовій оболонці розміщені численні трубчасті шлункові залози і шлункові лімфатичні фолікули. Залози шлунку виробляють шлунковий сік, що містить фермент пепсин, соляну кислоту і інші речовини. Шлункові лімфатичні фолікули виконують захисну функцію.

На межі шлунку і дванадцятипалої кишки слизова оболонка утворює колову складку — заслінку воротаря. Вона закриває вихідний отвір шлунку.

М'язова оболонка складається з трьох шарів гладеньких м'язів: зовнішнього — поздовжнього, середнього — колового і внутрішнього — косого. М'язи шлунку забезпечують перемішування і просування їжі. При виході з шлунку, на рівні заслінки воротаря, коловий м'язовий шар утворює потовщення —сфінктер воротаря. Він разом із заслінкою воротаря перекриває сполучення шлунку з дванадцятипалою кишкою.

Серозна оболонка (очеревина) вкриває шлунок з усіх боків і переходить з нього на сусідні органи, утворюючи ряд зв'язок, за допомогою яких шлунок фіксується.

Тонка кишка є наступним після шлунку відділом травного каналу. Вона починається від шлунку і закінчується місцем переходу її в товсту

кишку. Довжина тонкої кишки у дорослої людини 5—7 м. У новонароджених довжина тонкої кишки в 7 разів перевищує довжину тіла, а у дорослого — тільки в 3—4 рази.

У тонкій кишці найінтенсивніше протікає і в основному закінчується процес травлення і відбувається всмоктування в кров і лімфу поживних речовин. За будовою і функціями тонка кишка поділяється на три відділи: дванадцятипалу, порожню і клубову кишку.

Дванадцятипала кишка— найкоротший відділ тонкої кишки (довжина її у дорослого 25—30 см), має форму підкови, увігнутий край якої оточує

головку підшлункової залози. У дванадцятипалу кишку впадають загальна жовчна протока і протока підшлункової залози.

Дванадцятипала кишка виконує важливу роль в перетравленні їжі. Травлення в ній здійснюється за рахунок ферментів підшлункового соку, жовчі і кишкового соку, який виробляється залозами самої кишки.

Порожня і клубова кишкирозташовуються в середній частині черевної порожнини, зверху і з боків оточені товстою кишкою. На передню черевну стінку проектуються переважно в пупкову область.

У області правого крижово-клубового суглоба клубова кишка переходить в товсту кишку. Ці відділи тонкої кишки є рухомими: до задньої черевної стінки вони прикріпляються за допомогою брижі, утвореної серозною оболонкою, яка покриває їх з усіх боків.

Стінка всіх відділів тонкої кишки складається з трьох оболонок: слизової, м'язової і серозної.

Слизова оболонка має ряд особливостей: з боку просвіту кишки вона вистелена циліндричним епітелієм, утворює колові складки, кишкові ворсинки і кишкові крипти.

Клітини епітелію на сторонах, обернутих в просвіт кишки, мають вирости цитоплазми — мікроворсинки. На одній клітині може бути до 30 000 мікроворсинок. Мікроворсинки збільшують всмоктувальну поверхню тонкої кишки і беруть участь в так званому пристінковому травленні.

Між епітеліальними клітинами розташовуються одиночні келихоподібні клітини, що виробляють слиз, необхідний для нормального протікання травного процесу.

Колові складкиутворені всіма шарами слизистої оболонки. Висота і густина їх в різних відділах тонкої кишки неоднакова. Найбільшої висоти і густини складки досягають в початковій третині порожньої кишки, в клубовій кишці вони спочатку стають плоскими і рідко роміщені, а в кінцевому відділі її зникають зовсім. Складки також збільшують всмоктувальну поверхню тонкої кишки.

Мал.8. Будова ворсинок тонкої кишки:

1 – м’язова оболонка стінки тонкої кишки;

2 – підслизовий шар; 3 – заглиблення (крипти) між ворсинками; 4 – венозні судини; 5 – епітелій;

6 – капілярна сітка; 7 – артеріальні судини;