Навчання впродовж життя у контексті Болонського процесу

Цікаво прослідкувати, як змінювалося і закріплювалося у документах Болонського процесу розуміння важливості навчання впродовж життя, як видатного суспільного явища.

В Сорбонні (1998) міністри-засновники відзначають важливість навчання впродовж життя, але термін "lifelong learning" не застосо­вують. У Декларації було записано:

Ми йдемо до періоду істотних змін в освіті й умовах праці, до роз­маїтості шляхів становлення фахової кар'єри з очевидною необхідністю навчання й підготовки протягом усього життя.

В Болоньї (1999) з'являється знайомий вже нам термін "lifelong learning", але навчання впродовж життя згадується лише як одна з можливостей набуття кредитів поза межами навчального закладу; Кредити можуть також: набуватися поза сферою вищої освіти, включаючи навчання впродовж життя, якщо це визнано відповідними Університетами.

Через два роки у Празі (2001) відношення до LLL змінилося докорінно. Нагадаємо, що у жовтні 2000 р. було опубліковано ме­морандум ЄК відносно навчання впродовж життя і з'явилася безліч публікацій на цю тему. Звичайно, міністри не могли обійти цю те­му. Навчання впродовж життя було визнано невід'ємним елемен­том Європейського простору вищої освіти і (поряд ще з двома ас­пектами) набуло статусу питання, обов'язкового для розгляду на подальших саммітах:

Навчання впродовж життя - невід'ємний елемент Європейського простору вищої освіти. У майбутній Європі, де знання складатимуть основу суспільства та економіки, стратеги навчання впродовж життя необхідні для того, щоб витримувати випробування конкурентоспроможності та застосування нових технологій і для зміцнення соціальної єдності, забезпечення рівних можливостей та покращення якості .життя.

Ще через два роки на Берлінському самміті прогрес у навчанні впродовж життя розглядався, як одне з дев'яти зобов'язань Болон­ського процесу.

Міністри підкреслюють важливий внесок вищої освіти у запровадження в реальність навчання впродовж: життя. Вони вживають заходів для спрямування національної політики своїх країн до цієї мети і заохочують заклади вищої освіти та інші зацікавлені установи до розширення можливостей навчання впродовж: життя на рівні вищої освіти, включаючи визнання попереднього навчання. Вони наголошують, що подібні дії мають бути невід'ємною складовою діяльності у сфері вищої освіти. Міністри також звертаються тих, хто створює структури кваліфікацій в Європейському просторі вищої освіти, використовувати широкий спектр гнучких шляхів навчання, можливостей і методик з належним застосуванням кредитів ECTS.Вони наголошують на необхідності розширення можливостей для всіх громадян, згідно з їхніми уподобаннями і здібностями, до навчання впродовж життя, як на шляху до, так і в межах вищої освіти.

Можна з упевненістю прогнозувати, що на Бергенському сам­міті у 2005 році цьому питанню буде приділено не менше уваги. За останні роки з'явилося багато важливих офіційних публікацій єв­ропейських організацій, серед яких слід відзначити Інформаційне повідомлення ЄК "Нові перспективи для навчання" (New Perspectives for Learning - Briefing Paper 20. Lifelong Learning: implications for Universities, November'2001), у якому наводяться рекомендації щодо дій (у відношенні до LLL) на національному, інституційному, субінстуційному рівнях, а також на всіх рівнях (не забуваючи про регіональний рівень). Ось ці рекомендації.