Цивільно-правовий спосіб захисту інтелектуальної власності

Як свідчить вітчизняна судова і адміністративна практика у галузі захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, кожна особа у разі порушення таких прав має право звернутися до суду.

Частиною другої ст. 432 ЦК визнано, що суд у випадках та порядку, встановлених законом, може ухвалити рішення про застосування відповідних заходів, зокрема про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушення права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів (ст. 51-2, ст.164-3 КУпАП, 345 МК);

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності (ст. 345 МК);

3) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності (ст. 51-2 КУпАП);

4) застосування одноразового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення (ст. 51-2 КУпАП, ст.345 МК).

Відповідно до ст. 25 ЗУ „Про Антимонопольний комітет України”, з метою захисту інтересів споживачів та суб’єкт господарювання Антимонопольний комітет, його територіальні відділення у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, у тому числі про:

– безоплатне вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та (або) копій виробів іншого суб’єкт господарювання;

– вилучення, накладання арешту на майно, документи, предмети, інші носії інформації.

– накладання арешту на товари, незаконно позначені торговельною маркою;

– заборона вчиняти дії із майном, незаконно позначеним торговельною маркою чи позначенням.