Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання

У сфері господарювання широко застосовуються об'єкти права промислової власності або так звані «промислові права». Право промислової власності - це суб'єктивні права на різноманітні результати інтелектуальної творчості (технічні та нетехнічні), яким надається спеціальна правова охорона з огляду на їх важливе значення для господарської діяльності (виробничої та торговельної)'. До об'єктів права промислової власності належать:

• винаходи та корисні моделі;

• промислові зразки;

• сорти рослин та породи тварин;

• торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

• комерційне (фірмове) найменування;

• географічне зазначення;

• комерційна таємниця;

• комп'ютерні програми;

• компіляція даних (бази даних);

• виконання;

• наукові відкриття;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

• інші об'єкти, передбачені законом.

У зв'язку з наданням особливої охорони об'єктам права промислової влас­ності для них притаманний спеціальний правовий режим, що характеризується такими рисами:

Спеціальне правове регулювання за допомогою системи нормативно-правових актів:

кодексів:

Господарського кодексу, який містить главу 16 «Використання у господар­ській діяльності прав інтелектуальної власності» (статті 154-162);

Цивільного кодексу, в якому ціла книга (кн. 4 «Право інтелектуальної влас­ності») з 12 глав присвячена регулюванню відносин, пов'язаних з використанням об'єктів права промислової власності;

законів:

загального - від 23.12.1993 р. «Про авторське право і суміжні права» (спря­мований на охорону особистих немайнових прав і майнових прав авторів та їх правонаступників, пов'язаних зі створенням і використанням творів науки, літе­ратури та мистецтва, а також прав виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення як носіїв суміжних прав);

спеціальних (щодо певних об'єктів права промислової власності):

від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність», який регулює відносини, пов'язані з використанням інвестиційного проекту будівництва, в тому числі про­ведення обов'язкової державної комплексної експертизи цих проектів як необхід­ної умови їх реалізації;

від 13.12.1991 р. «Про основи державної політики у сфері науки і наукової ді­яльності»;

від 21.04.1993 р. «Про охорону прав на сорти рослин»; від 25.06.1993 р. «Про науково-технічну інформацію»;

від 15.12.1993 р. «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції Закону від 01.06.2000 р.);

від 15.12.1993 р. «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; від 15.12.1993 р. «Про охорону прав на промислові зразки»; від 15.12.1993 р. «Про насіння»;

від 07.06.1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції» (передбачає захист від неправомірного використання комерційної таємниці, товарного знаку та інших об'єктів права промислової власності для досягнення переваг у сфері економічної конкуренції);

від 05.11.1997 р. «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»;

від 14.09.2006 р. «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» та ін.;

актів Уряду України, серед яких:

постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці»;

Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патент­них повірених): затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1994 р. № 545 та ін.;

відомчих нормативно-правових актів, у тому числі таких:

Правила складання та подання заявок на винахід та заявки на корисну мо­дель: затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001 р. № 22;

Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи: затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. №291;

Правила складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару: затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 17.08.2001 р. № 598;

Правила складання та подання заявки на промисловий зразок: Затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02.2002 р. № 110 та ін.

Особливу роль у регулюванні зазначених відносин відіграє такий міжнародно-правовий акт, як Паризька конвенція щодо охорони промислової власності від 29 березня 1883 р.

Суб'єкти господарювання мають правомочності щодо використання певних об'єктів права промислової власності відповідно до Цивільного та Господарського кодексів, вищезгаданих законів.

Особливості використання прав на об'єкти промислової власності передба­чені Господарським кодексом (щодо відносин, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України та згаданих законів):

•щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка (ст. 156 ГК України; глава 39 ЦК України; закони «Про охорону прав на ви­находи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки»);

а) право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України засвідчується патентом;

б) використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є:

виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону;

застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонуван­ня його для застосування в Україні за умов, передбачених Цивільним кодексом України;

пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, виготов­леного безпосередньо способом, що охороняється відповідно до закону;

в) володілець патенту може передавати свої права щодо використання вина­ходу, корисної моделі чи промислового зразка як вклад у статутний фонд підпри­ємства;

•щодо використання торговельної марки (статті 157-158 ГК України; гла­ва 44 ЦК України):

а) право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідо­цтвом у випадках і порядку, передбачених законом; торговельна марка, що нале­жить кільком особам (торговельна марка об'єднання, спільна торговельна марка), підлягає реєстрації в установленому законом порядку;

б) використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається за­стосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу екс­понатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахун­ках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг. Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торго­вельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу;

в) суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджуваль­не маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, заре­єстрована в Україні;

г) суб'єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяль­ність, можуть на підставі договору з виробником товару (послуг) використовува­ти свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки;

д) право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як вклад до статутного фонду суб'єкта господарювання;

е) у разі банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта;

•щодо комерційного найменування (ст. 159 ГК України; глава 43 ЦК Укра­їни):

а) комерційне найменування індивідуалізує суб'єкта господарювання - юри­дичну особу або громадянина-підприємця, які можуть мати таке найменування - як повне, так і скорочене; громадянин-підприємець має право заявити як комер­ційне найменування своє прізвище або ім'я;

б) відомості про комерційне найменування суб'єкта господарювання вносять­ся за його поданням до відповідних реєстрів, порядок ведення яких встановлю­ється законом. Суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включене до реєстру пізніше;

в) у разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елемен­том його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного на­йменування, і торговельної марки;

г) особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його влас­ника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки;

•щодо використання географічного зазначення (ст. 160 ГК України; глава 45 ЦК України):

а) право на використання географічного зазначення мають лише суб'єкти гос­подарювання, які виробляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено державну реєстрацію відповідного географічного зазначення;

б) використанням географічного зазначення суб'єктом господарювання вва­жається: застосування його на товарах, для яких зареєстровано це географічне зазначення, а також на упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках тощо;

в) суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, мо­жуть використовувати свою торговельну марку поряд з географічним зазначен­ням товару виробника не інакше як на підставі договору;

г) правова охорона географічного зазначення надається з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження ха­рактеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням;

• щодо назви країни походження товару(ст. 161ГК України):

а) вироби іноземного походження або у встановлених законодавством випад­ках їх упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, при­значені для експорту, повинні містити інформацію про країну їх походження;

б) інформація про країну походження має знаходитися у доступному місці ви­робу (упаковки) та нанесена у спосіб, що відповідає встановленим вимогам;

в) забороняється використання суб'єктами господарювання напису (клейма) «Виготовлено в Україні» або аналогічного за змістом щодо товарів, які мають іно­земне походження;

г) уповноважені органи державної влади контролюють дотримання зазначе­них вимог відповідно до закону;

•щодо комерційної таємниці (ст. 162 ГК України; глава 46 ЦК України):

а) суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або ін­шої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цін­ність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного досту­пу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності;

б) майновими правами на комерційну таємницю є: право на використання ко­мерційної таємниці; виключне право дозволяти використання комерційної таєм­ниці; виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; інші права, встановлені законом;

в) строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії су­купності вищезазначених (в пункті «а») умов;

г) особа, яка протиправно збирає, розголошує та/або використовує комерцій­ну інформацію, що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до ст. 24 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції»; особа, яка самостійно і добросовісно одержала ін­формацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інфор­мацію на свій розсуд;

д) у передбачених законом випадках органи державної влади зобов'язані охо­роняти комерційну таємницю від недобросовісного використання.