Внесок нематеріальних активів.

Згідно чинного законодавства нематеріальний актив - об'єкти інтелектуаль-ної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визна-ні у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Згідно зі ст. 418 ЦК право інтелектуальної власності- це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом або іншим законом.

У ст. 420 ЦК наведено перелік об'єктів права інтелектуальної власності:літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні позначення; комерційні таємниці.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові або майнові права на інтелектуальну власність. Оскільки особисті немайнові права є невідчужуваними (ч. 4 ст. 423 ЦК), то вони не можуть бути внеском до статутного капіталу юридичної особи. Отже, мова може йти лише про одну складову цих прав - майнові права. Основними майновими правами на інтелектуальну власність є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти його.

Відповідно до ч. 3 ст. 424 ЦК майнові права на інтелектуальну власність можуть бути внеском до статутного капіталу юридичної особи. Проте не всі права на інтелектуальну власність можуть бути внеском учасника. Це стосується, зокрема, права на наукове відкриття (воно, є особистим), а також прав на комерційне найменування, які відповідно до ч. 2 ст. 490 ЦК передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його певною частиною.

Для передавання як внеску до статутного фонду (капіталу) господарського товариства права на об'єкти промислової власності мають відповідати певним умовам - критеріям оборотоспроможності: виключності, корисності, відчужуваності, можливості їх грошової оцінки, інвестиційної привабливості.

Найбільш популярними об'єктами інтелектуальної власності, права на які можуть бути внеском до статутного капіталу юридичної особи, є об'єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки. Подекуди юридичні особи створюються саме заради реалізації винаходів. Щоб максимально захистити товариство від можливих недобросовісних дій власника прав на об'єкт промислової власності, товариству вигідно одержати ці права у повному обсязі (виключну ліцензію). Це може бути вигідно і для автора винаходу, оскільки він вкладає лише "інтелект", тоді як інші - гроші. Грошова оцінка винаходів може бути дуже високою. Слід також враховувати, що однакових винаходів не буває, а тому порівнювати оцінку винаходу немає з чим. Це може бути використано недобросовісними учасниками, котрі малоефективний винахід оцінюють невиправдано високо.

Конструктивні ідеї щодо оцінки об'єктів інтелектуальної власності, які передаються до статутного капіталу, містить лист Держкомпідприємництва від 15.11.2002 р. № 4-451-2030/6118:

Документом, що може підтверджувати внесок засновника (учасника) господарського товариства до статутного фонду у вигляді права на використання ноу-хау, може бути акт оцінки майнових прав, ліцензійний договір на використання ноу-хау, договір купівлі-продажу ноу-хау.

Цікавими є й інші ідеї, викладені у листі:

право на використання ноу-хау може бути внеском до статутного фонду товариства;

чинним законодавством не передбачено, який саме документ повинен подаватися до органу реєстрації як підтвердження внеску учасників (засновників) товариства до статутного фонду та його оцінки, якщо внесками є майнові права на інтелектуальну власність, крім випадків, коли внеском є державна або комунальна частка майна.

Для оцінки рекомендовано керуватись нормами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", в якому статтею 12 визначено, що документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, є акт оцінки майна способи експертної оцінки вартості нематеріальних активів, що є об'єктами права власності, наведені в розділі III Порядку експертної оцінки нематеріальних активів, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Державного комітету з питань науки і технологій від 27.07.95 № 969/97.

Розпорядження майновими правами інтелектуальної власністі здійснюється на підставі письмового договору ( ст. 1107 ЦКУ). Міністерство освіти і науки України, пропонує такий внесок до статутного фонду товариства оформляти шляхом укладання ліцензійного договору на використання ноу-хау або договором про передавання прав на ноу-хау. Оцінка його вартості повинна проводитися з дотриманням норм Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. Висловлюється думка, що знання та досвід можуть стати внеском до статутного капіталу лише за умови їх формалізації, тобто об'єктування у вигляді інформації. Нематеріальні об'єкти, не відокремлені від суб'єкта-носія, виконують функцію індивідуалізації самого володільця - роблять неповторною його особистість.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні " Постановою КМ Про затвердження Національного стандарту N 4 "Оцінка майнових прав інтелек-туальної власності"від 3 жовтня 2007 р. N 1185затверджено Національний стандарт N 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності". Цей стандарт застосувується суб'єктами оціночної діяльності під час проведення оцінки майнових прав інтелектуальної власності, а також особами, які здійс-нюють відповідно до законодавства рецензування звітів про оцінку.
Стандарт може також застосовуватись для визначення розміру збитків, завданих у зв'язку з неправомірним використанням об'єктів права інтелекту-альної власності.
Об'єктами оцінки відповідно до цього Стандарту можуть бути тільки майнові права інтелектуальної власності, які належать до об'єктів у нематеріальній формі.

ВИКОРИСТАННЯ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 154. Регулювання відносин щодо використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності

1. Відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та ін-шими законами.

2. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 155. Об'єкти прав інтелектуальної власності

1. Об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються:
винаходи та корисні моделі;
промислові зразки;
сорти рослин та породи тварин;
торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
комерційне (фірмове) найменування;
географічне зазначення;
комерційна таємниця;
комп'ютерні програми;
інші об'єкти, передбачені законом.
2. Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України ( 435-15 ).

Стаття 156. Правомочності щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка :

1.засвідчується патентом.
2. Відносини суб'єкта господарювання, що є роботодавцем для винахід-ника (винахідників) або автора (авторів) об'єктів,зазначених у частині першій цієї статті, щодо прав на одержання патенту і права використання зазначених об'єктів інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України ( 435-15 ) та іншими законами.
3. Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є:
1.) виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону;
2. )застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов,передбачених Цивіль-ним кодексом України ( 435-15 );
3.)пропонування для продажу, запровадження в господарський (комер-ційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, виготовленого безпосередньо способом,що охороняється відпо-відно до закону.
4.) Суб'єктам господарювання належить право попереднього використан-ня винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за умов, передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ).
5.) Володілець патенту може передавати свої права щодо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка як вклад у статутний фонд підприємства.
6.) Правила цієї статті застосовуються також до регулювання відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією у сфері господарювання прав на сорти рослин та породи тварин.

Стаття 157. Правомочності щодо використання торговельної марки
1. Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчу-ється свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом.
2. Використанням торговельної марки у сфері господарювання визна-ється застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона заре-єстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах,рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.
3. Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без йогодозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.
4. Суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка засто-совується, зареєстрована в Україні.
5. Суб'єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть на підставі договору з виробником товару (послуг) ви-користовувати свою торговельну марку зторговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки.
6. Право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як вклад до статутного фонду суб'єкта господарювання.
7. У разі банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта.

Стаття 158. Правомочності щодо використання торговельної марки, право на яку належить кільком особам
1. Торговельна марка, право на яку належить кільком особам, -це марка, що відрізняє товари і послуги учасників об'єднання підприємств (торговельна марка об'єднання, спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб'єктів господарювання, або використовується спільно кількома суб'єктами в інших випадках, передбачених законом.
2. Реєстрація торговельної марки, право на яку належить кільком особам, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Стаття 159. Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування
1. Суб'єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування.
Громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.
2. Відомості про комерційне найменування суб'єкта господарювання вносяться за його поданням до реєстрів, порядокведення яких встановлюється законом. Суб'єкт господарювання,комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше.
3. Правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне най-менування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використову-ється ним у господарському обігу.
4. У разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.
5. Особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

Стаття 160. Правомочності щодо використання географічного
зазначення
1. Право на використання географічного зазначення мають лише суб'єкти господарювання, які виробляють товари (надають послуги), щодо яких здій-снено державну реєстрацію відповідного географічного зазначення.
2. Використанням географічного зазначення суб'єктом господарювання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстровано це географічне зазначення, а також на упаковці;застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях,офіційних бланках, вивісках тощо.
3. Суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд з географічним зазначенням товару виробника не інакше як на підставі договору.
4. Умови надання правової охорони географічного зазначення визначаються законом.
Стаття 161. Використання назви країни походження товару
1. Вироби іноземного походження або у встановлених законодавством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні містити інформацію про країну їх походження.
2. Інформація про країну походження має знаходитися у доступному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, щовідповідає встановленим вимогам.
3. Забороняється використання суб'єктами господарювання напису (клейма) "Виготовлено в Україні" або аналогічного за змістом щодо товарів, які мають іноземне походження.
4. Уповноважені органи державної влади контролюють дотримання
зазначених вимог відповідно до закону.

Стаття 162. Правомочності суб'єктів господарювання щодо
комерційної таємниці
1. Суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право назахист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність узв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володі-лець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.
2. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності зазначених у частині першій цієї статті умов.
3. Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію,що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка самостійно і добро-совісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.
4. До відносин, пов'язаних з комерційною таємницею, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та інших законів.