Класифікація нематеріальних активів підприємства

Класифікація нематеріальних активів здійснюється за такими напрямками:

І. За складом нематеріальні активи підрозділяють на чотири основні групи:

- інтелектуальна власність;

- майнові права;

- відкладені, або відстрочені, витрати;

- гудвіл..

Інтелектуальна власність - виключне право фізичної або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг (фірмове найменування, товарний знак, знак обслуговування і т. ін.).

До інтелектуальної власності відносять:

1) об’єкти інтелектуальної власності (ОІВ), що охороняються патентами та свідоцтвами Укрпатенту: об’єкти промислової власності (винаходи, промислові знаки, корисні моделі, заходи для припинення несумлінної конкуренції), засоби індивідуалізації (товарні знаки, знаки обслуговування та найменування місць походження товарів) і селекційні досягнення;

2) об’єкти авторського права або суміжних прав: усі види наукових, літературних, художніх творів, програмні продукти для ЕОМ і бази даних, топології інтегральних мікросхем (зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інтегральної мікросхеми і зв’язків між ними), твори науки, літератури та мистецтва), фонограми та відеограми, програми телерадіоорганізацій;

3) об’єкти прав на секрети виробництва («ноу-хау»), підтверджені документами підприємства.

Секрет виробництва - це технічна, організаційна або комерційна інформація, що захищається від незаконного використання третіми особами, за умов, що інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність через її невідомість третій особі, до цієї інформації немає вільного доступу, власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності. Такими об'єктами можуть бути результати науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектних і виробничих робіт; конструкторська, технологічна, проектна, економічна, юридична й інша документація, призначена до використання у виробництві та реалізації товарів і послуг; незапатентовані винаходи, формули, рецепти, сполуки, розрахунки, дослідні зразки, результати іспитів і дослідів; системи організації виробництва, маркетингу, управління якістю продукції та послуг, системи управління кадрами, фінансами, політикою капіталовкладень; виробничий досвід і навчання персоналу; інші об'єкти, що охороняються ліцензійними, авторськими або іншими договорами на придбання прав на об'єкти інтелектуальної власності, укладені в порядку, встановленому законодавством.

Майнові права - права користування земельними ділянками, природними ресурсами, водяними об'єктами, підтвердженням яких є ліцензія, орендні права.

Відкладені, або відстрочені, витрати - організаційні витрати, що здійснюються в момент створення підприємства (наприклад, витрати, пов'язані з утворенням юридичної особи - гонорари юристам за складання установчих документів, послуги за реєстрацію фірми і т. ін.).

Гудвілможе бути визначений як сукупність тих елементів бізнесу або персональних якостей, які стимулюють клієнтів продовжувати користуватися послугами даного підприємства або даної особи і приносять фірмі прибуток понад того, який потрібний для одержання розумного доходу на всі інші активи підприємства, включаючи доход на всі інші нематеріальні активи, що можуть бути ідентифіковані й окремо оцінені. Часто гудвіл розглядається як вартість ділової репутації підприємства, його ділових зв'язків, популярності найменування, товарного знаку.

ІІ. За строком корисного використання виділяють нематеріальні активи:

- функціонуючі (працюючі) – об’єкти, використання яких приносить підприємству доход у дійсному періоді;

- не функціонуючі (непрацюючі) – об’єкти, що не використовуються з якихось причин, але можуть використовуватися в майбутньому.

ІІІ. За оборотністю (тривалістю використання) виділяють нематеріальні активи:

- поточні – об’єкти, що використовуються в діяльності підприємства не більше року, тому що швидко втрачають свою споживчу вартість. Вони включаються в поточні витрати підприємства;

- довгострокові – об’єкти нематеріальних активів, що використовуються в діяльності підприємства більше року. Їх вартість частинами переноситься на вартість на вартість виробленого з їх допомогою продукту (амортизується).

ІV. За ступенем відчуження нематеріальні активи поділяються на:

- відчужувані – об’єкти нематеріальних активів, що здатні цілком передаватися при їх продажу, передаванні, оренді;

- невідчужувані – об’єкти нематеріальних активів, що залишаються у власності підприємства-власника при частковому переданні прав на їх використання.

V. За ступенем впливу на фінансові результати підприємства:

- об’єкти нематеріальних активів, здатні приносити доход безпосередньо, за рахунок упровадження їх в експлуатацію;

- об’єкти нематеріальних активі, які опосередковано впливають на фінансові результати.

VІ. За ступенем правової захищеності:

- нематеріальні активи, що захищаються охоронними документами (авторськими правами);

- нематеріальні активи, не захищені охоронними документами (авторськими правами).

VІІ. За ступенем вкладення індивідуальної праці працівниками даного підприємства нематеріальні активи поділяються:

- власні – об’єкти, що розроблені особисто працівниками або засновниками підприємства;

- пайові – об’єкти, розроблені разом з іншими фізичними або юридичними особами на пайових умовах;

- придбані зі сторони – об’єкти, що отримані від інших фізичних або юридичних осіб, за плату або безоплатно.

Крім того, нематеріальні активи класифікуються за правовими ознаками та ознаками цілісності (невіддільності)

1. Класифікація нематеріальних активів по правовій ознаці:

1.1. Об’єкти авторського права:

твори науки — письмові твори наукового, технічного та прикладного характеру (книги, статті, брошури, комп’ютерні програми, тощо), ескізи, креслення, і т.д.; твори літератури; твори мистецтва; комп’ютерні програми; бази даних.

1.2. Об’єкти суміжних прав:

виконавців (актори, співаки, музиканти); виробників фонограм; організацій теле- радіо- ефіру; гудвіл (ділова репутація);

1.3. Об’єкти науково-технічної інформації:

науково-технічна інформація; наукові відкриття.

1.4. Об’єкти промислової власності:

винаходи; корисні моделі; промислові зразки; знаки для товарів та послуг; сорт рослин; топології інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції, фірмові найменування; ноу-хау; порода тварин; способи захисту від недобросовісної конкуренції; найменування місця походження товарів; секретні об’єкти промислової власності.

1.5. Об’єкти природного середовища:

земельні ділянки; надра; геологічна та інша інформація про навколишнє середовище; інші природні ресурси;

1.6. Об’єкти права користування:

монопольне положення на ринку; економічні та інші привілеї.

2. Класифікація нематеріальних активів за ознакою цілісності:

2.1. Нематеріальні активи невіддільні від підприємства: системи та методи функціонування; сукупність постійних клієнтів; репутація підприємства; переваги територіального розміщення тощо.

2.2. Нематеріальні активи невіддільні від індивіда: особиста репутація; особисті професійні якості, комерційні здібності; талант, ерудиція, інтелект, комунікаційні якості тощо.

2.3. Нематеріальні активи невіддільні ні від підприємства, ні від індивіда: фірмові найменування; фабричні марки та клейма; товарні знаки; секретні рецепти та технології; технологічно-технічні бібліотеки; авторські права; креслення та шаблони тощо.

Крім того, можна виділити наступні основні ситуації, в яких облік та оцінка вартості нематеріальних активів просто необхідна:

1. З метою обліку та (чи) аналізу:

1.1. Встановлення ціни на товари, що виготовляються з використанням нематеріальних активів. Оцінка потрібна при побудові калькуляції затрат на певні види продукції та встановленні на цій основі нижньої межі реалізаційної ціни на продукцію, яка містить нематеріальні активи. Але при цьому можливо визначити не тільки нижню межу ціни. Наприклад, використання ефективного товарного знаку чи доброї ділової репутації фірми дозволить підвищити роздрібні ціни в середньому на 15-30%.

1.2. Страхування об’єктів нематеріальних активів. Знання дійсної вартості нематеріальних активів необхідно при страхуванні майна, що втілює інтелектуальну власність, а також для підвищення професійної відповідальності робітників, які працюють з нематеріальними активами.

1.3. Розрахунок винагороди для авторів, що створили нематеріальні активи. Проблема заключається в тому, що на підприємстві, де створюється нематеріальний актив, при виплаті винагороди авторам, безперечно, враховується вартість створеного об’єкту. Часто виникає інша ситуація, коли продається складна наукомістка продукція, то було б справедливо відраховувати частину прибутку на користь організації, що приймала участь у розробці нематеріальних активів, що лягли в основу цієї продукції.

1.4. Аналіз ефективності роботи підприємства, яке створює чи використовує нематеріальні активи. Як відомо, для найбільш повного визначення ефективності діяльності певної фірми потрібно адекватно провести оцінку всіх активів підприємства.

1.5. Визначення прибутку від використання нематеріального активу в власній господарській діяльності.

1.6. Облік об’єктів нематеріального активу на балансі підприємства. Може бути три джерела таких об’єктів: (У всіх цих випадках для правильного віднесення всіх цих сум на відповідні бухгалтерські рахунки потрібна їх вартісна оцінка.)

1.6.1. вони можуть створюватись за рахунок власних ресурсів підприємства;

1.6.2. вони можуть створюватись за рахунок коштів замовника;

1.6.3. ці об’єкти можуть створюватись третіми особами чи купуватись в них.

1.7. Відображення вартості нематеріальних активів у собівартості продукції.

1.8. Оцінка інвестиційних проектів. Визначення абсолютної та відносної частки нематеріальних активів — обов’язкова умова більш точного розрахунку ефективності інвестиційного проекту.

2. З метою аналізу прибутку від використання нематеріальних активів:

2.1. Визначення бази оподаткування. Відомі випадки, коли великі корпорації, правильно оформлюючи свої права на нематеріальні активи здобували значні знижки податків на прибуток. У цілому подібне зниження податку може досягати приблизно 60%.

2.2. Вибір оптимального варіанту використання нематеріального активу (проблема власного використання чи реалізації системи ліцензій та договорів).

2.3. Фінансове забезпечення оновлення виробничих фондів. Наявність адекватної оцінки нематеріального активу дозволяє сформувати значно більшу фінансову базу для заміни застарілих фондів.

2.4. Зменшення витрат, пов’язаних з незаконним використанням нематеріальних активів та з їх експортом із країни.

3. З метою відображення вартості нематеріальних активів в статутному фонді фірм:

3.1. Збільшення вартості статутного капіталу для підвищення шансів на отримання кредитів.

3.2. Вірний облік вкладів до статутного фонду.

3.3. Правильний розподіл часток вкладів при спільному інвестуванні.

3.4. Переоцінка структури та розміру статутного капіталу.

3.5. Випуск акцій діючими підприємствами.

4. Для зміни форми та суб’єкта-власника:

4.1. Реорганізація (в тому числі приватизація), ліквідація, банкротство підприємства.

4.2. Продаж підприємства з аукціону або в конкурсному порядку (у тому числі при виконанні рішень арбітражних або судових органів).

4.3. Приватизація об'єктів науково-технічної сфери може супроводжуватися переоформленням авторських свідотств, що належать державі, на патенти, що належать конкретній фізичній або юридичній особі (що потребує урахування вартості об'єкта інтелектуальної власності).

4.4. Купівля або продаж прав на нематеріальні активи.

4.5. Надання франшизи або здійснення лізингу (що передбачають використання нематеріального активу).

4.6. Визначення вартості нематеріального активу, запропонованої в якості застави.

5. З метою вирішення організаційно-правових питань, пов'язаних із нематеріальними активами:

5.1. Обґрунтування вартості нематеріального активу при судово-арбітражних суперечках, пов'язаних із незаконним його використанням.

5.2. Обґрунтування вартості нематеріальних активів при судово-арбітражних суперечках, пов'язаних із неправильною виплатою авторської винагороди.

5.3. Виконання постанови судових органів.

Існує комплексна проблема інтелектуальної власності, суть якої можна показати системою таких питань:

¾ як виявляти нематеріальний актив;

¾ як захищати права на нематеріальний актив;

¾ як оцінювати вартість нематеріального активу;

¾ як враховувати в бухгалтерських документах вартість нематеріальних активів;

¾ як комерційно використовувати нематеріальні активи.

З цих підпроблем найбільше важлива — «Як оцінювати вартість нематеріальних активів?».