Підходи до оцінювання ефективності менеджменту

У менеджменті термін «ефективність» — один з найчастіше вживаних i застосовується в тих випадках, коли йдеться про конкретне оцінювання. Застосування критерію ефективності до управлінських рішень тісно пов'язане з виживанням організації.

Критерій ефективності — це наближене вираження критерію раціональності у прийняття рішення. Тому коли вимірюють чи оцінюють ефективність, потрібно знати, які або чиї цінності максимізуються. Визначивши їх, потрібно встановити, як виміряти ступінь досягнення цих цінностей. Наступне завдання — поєднання ступеня досягнення цінностей з конкретною практичною діяльністю, тобто прогноз того, які результати будуть досягнуті, якщо обрати саме цей варіант управління. А в кінцевому підсумку необхідно зіставити цi результати з витратами вибору.

Менеджмент будь-якої організації безпосередньо бере участь у розробці и затвердженні різних варіантів стратегії, визначає шлях розвитку нових ринків, намічає перспективи просування на ринку та ін. Уcпix чи провал цих заходів визначається такими чинниками:

• відповідністю зовнішньому середовищу;

• ефектом часу;

• швидкістю и рішучістю;

• ефективністю організаційної структури тощо.

Ці чинники можна назвати також критеріями ефективності менеджменту.

Головний фактор, що визначає ефективність роботи компанії та правильність вибору товару, — його відповідність запитам споживачів. Якщо споживачі вважають, що запропонований товар не має конкурентної переваги, вони просто зігнорують його чи купуватимуть зовсім малу його кількість. Сьогодні, на думку споживачів, вдалою вважається компанія, яка задовольняє їхні потреби найефективніше. Потреби ринку формуються зовнішнім середовищем — змінами в демографічній структурі населення, рівнем економічного добробуту, технологіями, політикою, а також змінами в культурі та цінностях.

Менеджерам слід пам'ятати, що зміни ринкового середовища та, відповідно, запитів споживачів — основне джерело проблем компанії. Товар, який ідеально вписувався в ринкове середовище, поступово вступає в конфлікт з ним. Будь-яка компанія неминуче опиняється на грані краху внаслідок нездатності адекватно реагувати на постійні зміни. Щоб утриматися на хвилі ycпixy (історія розвитку компаній доводить, що це надскладне завдання), менеджерам необхідно постійно вдосконалювати стратегію ведення бізнесу.

Ефективність i продуктивність — це дві концепції, на яких базується кожна стратегія.

Продуктивність відображає зростання й пов'язує результати (обсяг виробництва, прибуток) із затратами (праця, вкладені активи). Вона визначається як внутрішній показник, який легко виміряти й за необхідності поліпшити.

Ефективність пов'язана із задоволенням потреб споживачів i є зовнішнім показником, який важко виміряти. Продуктивність пов'язана із затратами, ефективність — з виявленням можливостей створення ринків. Пітер Друкер так передав їхню сутність i відмінності: «Продуктивність дає змогу виконати все необхідне, а ефективність — знайти це необхідне».

На ринку для більшості компаній прагнення до високої продуктивності i скорочення витрат — скоріше самоціль, ніж доповнення до ефективності. Ефективність ґрунтується на нововведеннях, тобто виявленні нових джерел i засобів задоволення потреб споживачів. Концентрація зусиль на зниженні витрат на сьогодні — безнадійне и застаріле заняття, якщо організація випускає товари, які не мають попиту на ринку. Менеджери повинні забезпечувати спрямування основних зусиль у зовнішнє середовище. Компанії слід бути передусім ефективною i лише потім — продуктивною.

Економісти вживають більш точне визначення — економна ефективність, тобто такий стан справ, за якого неможливо здійснити жодної зміни, яка більш повно задовольняє бажання однієї людини, не перешкоджаючи задоволенню бажань іншої людини. Ефективність визначається таким способом, який інколи називається ефективністю Паретто. В економічній літературі дискусійним є підхід до розкриття поняття «ефективність». Одні автори ототожнюють ефективність із результативністю, інші— виокремлюють результативність.

Результативність управління — це мipa точності управління, яка характеризується досягненням очікуваного стану об'єкта управління, мети управління або рівнем наближення до неї. Критерії оцінки результативності можуть бути різними и залежать вони від поставленої мети, якої необхідно досягти (табл. 7.1).

Таблиця 7.1.

Критерії оцінки результативності

Можна вирізнити такі чинники ефективності:

- досягнення економічного або соціального ефекту;

- вираження співвідношення між результатами виробництва, розподілу, обміну, споживання и витратами pecypciв;

- співвідношення корисного результату з певними затратами;

- раціональність суспільних відносин у взаємозв'язку з використанням ресурсів, виробництва, розподілу, обміну i спожи­вання економічних благ на різних управлінських рівнях.

Останнім часом з'являються наукові пpaцi, в яких пропонуються підходи до визначення ефективності системи менеджменту. Одним із цих підходів е визначення показників економічності апарату управління та його результативності.

Серед показників економічності вирізняються за питомою ва­гою кількість управлінських працівників у загальній чисельності працівників; обсяг витрат на управління у загальній сумі витрат організаційного формування; розмір оплати пpaцi працівників апарату управління в загальному фонді оплати пpaцi.

Ефективність менеджменту оцінюється залежністю від впливу підсумкового показника діяльності на підвищення кінцевих результатів діяльності підприємства. При цьому сукупність функцій, які реалізуються конкретною групою людей (підрозділом), розглядається як об'єкт (система), що аналізується. Система критеріїв оцінки управління наведена в табл. 7.2.

Е = С/К,

де К — якість виконання функцій;

С — витрати на одиницю якості функцій.

Таблиця 7.2.