Суть потенціалу підприємства

Діяльність будь-якої організації направлена на досягнення певних результатів. Проте одні з них досягають цілей своєї діяльності, а інші працюють менш успішно, що обумовлено перш за все, неефективним використанням потенціалу підприємства.

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «роtепcіа» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю.

У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє «приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов».

Таким чином, терміни «потенціал», «потенційний» означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах.

У розвитку сучасних уявлень про потенціал можна виділити наступні напрямки.

Представники першого ресурсного підходу (Д. Черников, С. Бєлова, Є. Фігурнов та інші) стверджують, що потенціал — це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів.

Визначаючи категорію, що досліджується, необхідно взяти до уваги положення акад. Л. І. Абалкіна про те, що поняття «потенціал» і «ресурси» не слід протиставляти. Потенціал (економічний, підприємницький, виробничий) — це «узагальнена, збірна характеристика ресурсів», прив'язана до місця та часу. У літературі трактування поняття «потенціал» як певної сукупності ресурсів, головним чином економічних, безпосередньо пов'язаних із функціонуванням виробництва та прискоренням науково-технічного прогресу, знаходить все більше прихильників. Так, наприклад, В. М. Архангельський під потенціалом розуміє засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі, тобто су­купність реальних нагромаджених ресурсів. До складових потенціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріальні, фінансові та інформаційні ресурси, які залучаються у сферу вдосконалення виробництва. Сюди ж включають і сукупність ресурсів, яка забезпечує необхідний рівень організації виробництва та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовки кадрів. «Ресурсне» розуміння потенціалу має важливе значення для плану­вання та управління виробничою діяльністю, але не вичерпує найістотніших його характеристик.

Друга групаавторів уявляє потенціал як систему матеріальних та трудових факторів (умов, складових), що забезпечують досягнення мети виробництва. Основою для такого підходу є висловлювання К. Маркса про те, що засоби праці, предмет праці та робоча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продукту виступають як можливості, що підкреслює їхній потен­ційний характер. Для перетворення цієї можливості на дійсність «вони мають з'єднатися». Це положення є принципово важливим для аналізу і розроблення методів вимірювання потенціалу, тому що екстенсивний динамізм розвитку виробництва в деяких випадках послабив увагу дослідників до питань поліпшення ви­користання вже нагромаджених ресурсів. М. А. Іванов, Ю. Г. Одегов, К. Л. Андреєв та інші стверджують, що дослідження ефективності розвитку економіки мають базуватися не на досягнутому рівні використання ресурсів, а на потенційних можливостях виробництва. Зі збільшенням масштабів виробничого апарату зростає значення задач, пов'язаних зі всебічним і найраціональнішим використанням внутрішніх можливостей розвитку виробництва.

Учені третього напрямку розглядають потенціал як здатністькомплексу ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання. Потенціал, на їхню думку, — це цілісне уявлення про єдність структури і функції об'єкта, вияв їх взаємозв'язку. На цій основі робиться висновок про сукупні можливості колективу виконувати певні завдання — що вдаліше склалася структура об'єкта, що більше відповідають одні одним його структурні та функціональні елементи, то вищими будуть його потенціал і ефективність.

Зважаючи на вищерозглянуте, під потенціалом підприємства будемо розуміти максимальні можливості підприємства ефективно використовувати всі види ресурсів з урахуванням факторів впливу для досягнення поставлений цілей.

Рівень, потенціалу підприємства визначається об’ємом і якістю накопичених ресурсів, вся сукупність яких підрозділяється на наступні види:

1) технічні ресурси (виробниче устаткування, матеріали);

2) технологічні ресурси (технології і їх динамічність, наявність конкурентоздатних ідей, наукові розробки і т.п.);

3) кадрові ресурси (кваліфікаційний і демографічний склади працівників, здатність персоналу адаптуватися до зміни цілей підприємства і т.п.);

4) просторові ресурси (характер виробничих приміщень і території підприємства, наявність і якість комунікацій, можливість розширення виробництва і т.д.);

5) ресурси організаційної структури управління (характер і гнучкість системи управління, швидкість управлінських дій і т.п.);

6) інформаційні ресурси (інформація про внутрішні можливості підприємства і про зовнішнє середовище);

7) фінансові ресурси (стан активів, рівень ліквідності, можливість і об'єми отримання кредитів і т.п.).

Зміст потенціалу підприємства визначається такими чинниками:

- об'єктивні чинники (сукупність матеріальних і нематеріальних ресурсів, зокрема природних, як залучених, так і не залучених у виробництво, але які мають реальну можливість в майбутньому брати участь в ньому);

- суб'єктивні чинники (здатність працівників до використання ресурсів і створення матеріальних благ (послуг) і здатність управлінського апарату до оптимального використання наявних ресурсів).