Висновки. Запропонований розгляд розвитку державно-владних інститутів в Чехії, Словаччині, Польщі та Угорщині зафіксував спільність та варіативність інституційного

Запропонований розгляд розвитку державно-владних інститутів в Чехії, Словаччині, Польщі та Угорщині зафіксував спільність та варіативність інституційного дизайну політичних систем центральноєвропейського регіону.

У всіх країнах регіону система державної влади розбудована і діє на основі поділу на законодавчу, виконавчу та судову гілки, які функціонують за конституційними принципами стримувань та противаг. Попри структурну диференціацію, у сукупності державні органи становлять єдину систему, склад якої об’єктивно випливає з принципу єдності державної влади в умовах демократії.

Інститут парламентаризму знайшов своє широке впровадження у всіх країнах Вишеградської групи. Парламентські структури реалізують не тільки представницькі функції, але й вирішальним чином впливають на виконавчу владу. Провідна роль парламенту в політичній системі дозволяє означити сучасні форми правління Угорщини, Чехії та Словаччини як парламентські республіки. В процесі конституційної трансформації обсяг повноважень парламенту зріс також у Польщі, однак в межах змішаної (парламентсько-президентської) форми правління.

Структура та організація роботи парламентів країн ЦЄ в основних рисах відповідає структурі та принципам організації представницьких органів розвинених демократій. За своєю структурою парламенти демонструють дві традиційні моделі: однопалатну (Угорщина і Словаччина) і двопалатну (Польща і Чехія), що зумовлено впливом специфічних політичних, соціальних і культурно-історичних факторів. Попри ускладненість механізму функціонування, бікамералізм виступає важливим чинником створення конституційного балансу та стабілізації парламентаризму в цих країнах.

В контексті реалізації принципу поділу влади, забезпечення відокремленості та ефективності виконавчої гілки конституції всіх країн Вишеградської групи передбачили функціонування інституту президентства та урядових структур.

Попри відносну «слабкість» глави держави в умовах парламентських моделей, президенти країн регіону наділені широким спектром повноважень у різних сферах діяльності держави, що дозволяє їм займати важливе місце в системі стримувань та противаг. Аналіз практики функціонування інституту президентства дозволяє констатувати, що роль глави держави часто визначається конкретною політичною ситуацією і може бути більш вагомою, ніж це формально визначено конституцією. Польща, Словаччина і Чехія пройшли шлях від парламентського до прямого всенародного обрання президента народом, тільки в Угорщині обрання глави держави відбувається у парламенті.

Положення конституцій і реалії парламентських демократій центральне місце у визначенні та реалізації державної політики відводять уряду та прем’єр-міністру. Водночас механізм ухвалення ключових рішень передбачає залучення законодавчих та виконавчих інститутів. У країнах ЦЄ застосовується парламентський принцип формування уряду і закріплено його політичну відповідальність перед парламентом.

Механізм стримувань і противаг передбачає функціонування системи незалежного судочинства, яку вдалося витворити впродовж інституційного реформування. На сучасному етапі у центральноєвропейських країнах суди є відокремленими владними інституціями, що позбавлені прямого впливу з боку законодавчої та виконавчої влади.

Попри різні варіанти взаємовідносин гілок влади в країнах регіону, поряд з конституційними положеннями, важливе значення має здатність і можливість політичної еліти досягати консенсусу, діяти в межах правових рамок і розвивати процедурні аспекти владних відносин.

Важливою політичною особливістю парламентсько-урядових систем ЦЄ є їх значна партизація, що впливає на стабільність їх функціонування. Відносини між ключовими партіями, коаліціями є основним фактором, що визначає державну політику, функціонування вертикалі та горизонталі державної влади.

В країнах Вишеградської групи трансформація системи органів державної влади являла собою складний процес, що різнився за глибиною та інтенсивністю перетворень. За допомогою впровадження та закріплення демократичних владних інститутів були створені необхідні умови для подальшого розвитку центральноєвропейських країн на шляху до консолідованої демократії.