Президенти Польської Республіки

Угорська Республіка пройшла досить складний та довгий шлях суспільно-політичних трансформацій. В результаті чого відбулася докорінна зміна в системі владних інститутів спрямована на їх демократизацію та якісні перетворення, що дозволяли їм наблизитися змінити політичну систему країни та наблизитися до європейських стандартів державного управління. Перебіг та інтенсивність реформ визначалася: реформами проведеними на початку 90-х рр. ХХ ст., балансом розподілу політичних сил в країні, так і бажанням якомога скоріше інтегруватися до Європейського Союзу. Загалом можемо виділити кілька послідовних етапів трансформації системи органів державної влади в Угорщині.

Перший етап охоплює період 1989-1994 рр. і являє собою демократичний перехід до нової політичної системи. Внаслідок консолідації опозиційних сил (круглий стіл) їм вдалося домогтися поступок з боку правлячої УСРП. Остання під впливом розвитку подій у сусідніх країнах та протестів громадян пішла на переговори з опозиціонерами. Під час роботи «круглого столу» сторони погодили позиції з проблем економіки, домовилися про необхідні зміни Конституції, які дозволили діяльність альтернативних політичних партій та проведення виборів на багатопартійній основі, діяльність політичних партій та забезпеченні мирних умов переходу до демократії. Стосовно проведення виборів до парламенту, визначення повноважень президента країни й конкретних змін Конституції позиції сторін розійшлися. Але була досягнута домовленість посади та повноважень Президента, часу проведення виборів, про розпуск так званої робочої охорони (по суті партійної міліції), про заборону діяльності парторганізацій на робочих місцях і ін. Усе це означало, що з ряду ключових для майбутнього країни питань сторонам удалося виробити в цілому погоджені позиції.

У жовтні 1989 р. відбувся ХІУ з'їзд УСРН, який першим серед комуністичних партій Центральної Європи оголосив про саморозпуск партії комуністичної орієнтації та перетворення її на соціалістичну партію європейського зразка – Угорську соціалістичну партію (УСН). У прийнятій програмі партія оголосила себе частиною руху за демократичний соціалізм, та партією, яка відстоює інтереси людей найманої праці. УСН підтримала також концепції Соцінтерну. Проте, це не допомогло їй утримати владу. До березня 1990 р. – часу, коли були проведені перші демократичні вибори до Державних зборів Угорщини, на політичній арені панувала добре структурована демократична опозиція. В умовах вільних, конкурентних виборів опозиційний Угорський демократичний форум отримав 42,75% голосів, а УСН - 8,55%, інші ліві партії до парламенту не увійшли.

Специфікою Угорською Республіки було те, що демократичні зміни не були належним чином закріплені законодавчо. Зокрема, нова влада не спромоглася прийняти нову Конституцію, а обмежилася лише змінами старої. Можна виділити дві хвилі внесення змін до Конституції. Перша хвиля – зміни 1989 р. у них були закріплені основні принципи та домовленості досягнуті на круглих столах. Друга хвиля – 1990 р. почалася внаслідок зміни політичної ситуації в країна внаслідок виборів. Після перемоги на них демократичної опозиції, дві партії переможці, Угорський демократичний форум та Союз вільних демократів внесли чергові зміни. Ними були закладені принципи та напрямки трансформаціх органів державної влади країни. Визначені головні владні, контрольні та громадські інститути, умови і засади їх функціонування в умовах демократичної політичної системи.

Другий період припадає на 1994-2004 роки й характеризується формуванням в Угорщині двопартійної системи. У 1994 р. на парламентських виборах перемогла лівоцентриська УСП, а її лідер Д.Горн став прем’єр-міністром країни. Прихід партії до влади був зумовлений насамперед економічними проблемами в середині країни. Тому він повинен був вирішувати два основні завдання – зміцнення державних фінансів та захист соціально вразливих верств населення. Уряд запропонував здійснити низку заходів, спрямованих на коригування економічних реформ. Ішлося, насамперед, про наведення порядку у сфері приватизації шляхом скасування реституції і взяття державного майна під контроль громадськості. Мета приватизації — не збагачення без міри окремих громадян, а підвищення ефективності економіки. Приватизація має здійснюватися лише в тих галузях, де вона приноситиме незаперечні й реальні переваги: у сферах торгівлі та обслуговування. Приватизуватимуться й невеликі виробничі підприємства. Соціалісти принципово проти передання в приватні руки великих виробничих структур.

Загалом в країні починає формуватися «маятникова система», тобто чергування перемог на парламентських виборах лівих та правих сил. Загалом перемога лівоцентриської партії, яка була наступником УСРП не стала періодом відходу від демократії та відновлення авторитарних тенденцій. Щоправда протистояння між лівими та правими політичними силами в середині країни посилилося. На парламентських виборах 1998 р. перемогу здобула коаліція СМД-УГП на чолі з В.Орбаном. Попри занадто велике захоплення новим прем’єр-міністром проблемою закордонних угорців, які за його урядування отримали ряд прав на рівні з громадянами Угорщини, в країні продовжився та поглибився процес реформування системи органів державної влади. Насамперед зусилля були спрямовані на створення стабільної та дієвої виборчої, а отже й парламентської системи. Як вже зазначалося, в Угорщині 1994-2008 рр. фактично склалася двопартійна система, близько 90% угорців голосували за СМД або УСП. Впродовж вказаного періоду йшов процес удосконалення виборчого законодавства з метою запобігання фінансовим зловживанням й забезпечення усім учасникам виборчих перегонів рівних прав. Були введені ліміти на передвиборчі витрати кандидатів та політичних партій, заборонялося юридичним особам робити пожертви у виборчі фонди, здійснилися заходи по зміцненню незалежності ЗМІ.

Третій етап розпочинається з інтеграцією Угорщини до Європейського Союзу у 2004 р. Приєднання країни до ЄС можна вважати найбільш вдалим зразком для країн Центральної Європи. Угорщина виконала понад 90% усіх вимог та регулюючих рішень необхідних для інтеграції.

У 2004 р. прем’єр-міністр П.Медьєші виступив з ініціативою чергової реформи системи органів державної влади в країні. Зокрема передбачалося запровадити прямі вибори прем’єр-міністра, скорочення чисельності депутатів парламенту та інші зміни. Запропоновані зміни призвели до кризи в правлячій УСП, яка переросла в урядову. П.Мендьєші було усунуто, а на його місце обрано Ф.Дюрчані. Подальший період характеризується загостренням протистояння між соціалістами та опозицією СМД, яка переростала у чергові урядові кризи. Варто зауважити, що сталися зміни й в баласні сил між політичними партіями. В умовах урядової кризи та протистояння між провідними партіями країни посилилися радикальні політичні сили. У 2010 р. на виборах 16,7% голосів отримала шовіністична партія «Йоббік».

Четвертий етап становлення системи органів державної влади розпочався з 1 січня 2012 р. з вступом у дію нової Конституції. Таким чином процес інституційної модернізації та реформування політичної системи не завершився, а продовжується. Хоч, варто відмітити, що в Угорщині цей процес протікав найповільніше з усіх країн Центральної Європи.

Система державної влади реалізується в сучасній Угорщині на основі поділу на законодавчу, виконавчу та судову, які функціонують за конституційними принципами рівноваги та противаги (див. рис. 4).