Програма перепису населення

Програма перепису населення– це перелік питань, з якими організатори перепису звертаються до населення. Сума відповідей на питання програми та становить ту інформацію про склад населення, з метою отримання якої перепис і проводиться. Зазвичай питання програми перепису наводяться у спеціально призначеному для цієї мети бланку, який може мати різні форми залежно від техніки підрахунку отриманих від населення відповідей, облікової (тобто один бланк на декілька осіб) або індивідуальної форми (один бланк на одну людину).

Програма перепису складається за певними правилами і з урахуванням певних вимог, які є звичайними для будь-якого соціологічного дослідження. Бажано (але необов'язково), щоб частина питань за змістом і редакцією точно повторювала аналогічні питання попереднього перепису, щоб можна було виміряти зміни, що відбулися, в структурі соціально-економічних та демографічних характеристик населення. Необхідно враховувати міжнародні рекомендації з тим, щоб отримати дані, які можна зіставити з аналогічними міжнародними. Програма розробляється з урахуванням потреб органів управління, наукових і громадських організацій у необхідній інформації. При цьому необхідно звернути увагу на специфіку перепису населення, вартість отримання інформації саме шляхом перепису населення, вивчення можливості збору рівноцінної інформації шляхом проведення вибіркових обстежень, менш масштабних і дорогих, ніж загальний перепис населення, але докладніших.

Згідно з міжнародними рекомендаціями питання, що включаються в програму перепису населення, повинні бути такими, щоб респонденти (тобто опитувані) були здатні дати на них цілком правильні відповіді. Питання не мають бути складними для більшості опитуваних, не повинні викликати страху в населення (інакше перепис опиниться під загрозою зриву). У свою чергу, питання перепису повинні також ураховувати загальний рівень письменності населення, етнічні особливості, зокрема народні звичаї і навіть забобони.

У переписах населення вивчаються такі питання:

1) чисельність і розміщення населення по території країни, за міськими і сільськими типами поселень, міграція населення;

2) структура населення за статтю, віком, шлюбним і сімейним станами;

3) структура населення за національною (етнічною) належністю, рідною і розмовною мовами, за громадянством;

4) розподіл населення за рівнем освіти, за джерелами засобів існування, за галузями народного господарства (для тих, хто має засоби існування від економічної діяльності), за родом діяльності;

5) кількість і структура сімей за цілим комплексом соціальних характеристик (однорідні та змішані в соціальному й етнічному відношенні сім'ї та ін.);

6) народжуваність (кількість народжених дітей і живих з них на момент перепису), побажання й плани відносно майбутньої народжуваності;

7) житлові умови населення.

Ці питання характерні для вітчизняних переписів населення. У деяких країнах зустрічаються питання про фізичні вади, про участь у минулих війнах (з метою вивчення наслідків війни для здоров'я населення), про рівень забезпеченості населення тими або іншими благами життя та ін. Наші переписи поки що бідні за обсягом зібраної інформації. Зокрема, також ніколи не дізнаємося, як вплинула