Лекція 6. ЗАГАЛЬНІ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ПІДПРИЄМСТВ, ВИРОБНИЧИХ ТА ДОПОМІЖНИХ ПРИМІЩЕНЬ

План лекції

1. Санітарна класифікація підприємств.

2. Вибір площадки під промислове підприємство і розміщення виробничих будівель на її території.

3. Вимоги безпеки до влаштування будівель та приміщень.

4. Санітарні вимоги до виробничих і допоміжних приміщень.

Урбанізація стала причиною виникнення складних і локально концентрованих проблем. Однією з таких проблем є міста-центри екологічної кризи. Різкіше всього це виявляється в країнах зі стихійною некерованою урбанізацією: сумарний вплив на навколишнє середовище населення Канади сильніше, ніж Індії, хоча чисельно перше в 26 разів уступає другому. Правда, щільність населення в центрі Калькутти перевищує показники західних міст приблизно в 40 разів, а екологічні умови тут дуже важкі.

Розвинуті країни відрізняються найвищим рівнем урбанізації. Якщо частка міського населення у світі в середньому близька до 40% ( до 2000 р. 50-60%), то в США вона досягла 75%, у Японії, Німеччині і Великобританії перевищує 80%, при цьому до 1/3- 1/2 населення зосереджено в містах-мільйонерах і скупченнях міст-агломерацій.

Крім того, у Японії 57% населення проживає на 2% площі країни у межах Тихоокеанського промислового поясу. Щільність населення тут перевищує 4 тис. людей на 1 км, при цьому зосередження та кількість населення в мегаполісі Токайдо (Токіо, Осака, Нагоя з містами-супутниками) останнім часом зросли. У Західній Європі найбільш густа мережа агломерацій знаходиться в межах «ядра» Загального ринку: Ранстадт – у Нідерландах, Паризька агломерація, Рейнсько-Рурський район. У Німеччині окремі агломерації уздовж Рейну практично зливаються між собою, формується мегаполіс від Рейну – Руру на півночі до Штутгарту на Півдні.

Західні футурологи вважають, що в першій половині цього сторіччя мегаполіси стануть основною формою розселення, покривши земну кулю гігантськими ґратами зон урбанізації.

І хоча нині міські скупчення і міста займають відносно невелику площу (у світі в цілому – 0,3% території, у США, за різними оцінками, - від 4% до 10%), ступінь їхнього впливу на середовище незрівнянно вищий, тому що вони є ніби «фокусами» його забруднення , концентруючи всі її джерела і види в масових масштабах. Міста характеризуються постійним відтоком мас відходів від центра до периферії. Після фізичної і хімічної трансформації вони осідають в оточенні міста як тверді, рідкі чи газоподібні відходи.

Згідно з розрахунками російського вченого А.М.Рябчикова, 400 великих міст світу щорічно викидають у навколишнє середовище до 3 млрд. тонн твердих промислових і побутових відходів, дають понад 500 км³ промислових і побутових стоків і близько 1 млрд. тонн різних аерозолів. Це більше, ніж дають за рік 578 активних вулканів, виверження яких відбувалися за останні 400 років.

Концентрація пилу й інших забруднень в атмосфері «середнього міста» у 150 разів вище, ніж над океаном, а в сільській місцевості – тільки в 10 разів. Для великих промислових центрів характерна наявність «купола» забруднень над ними, висота якого може досягати 500- 1000 м і більше. Атмосфера міст поглинає близько 20% сонячного світла, а за низького положення сонця – до 50%.

Змінюється і температурний режим великого міста – перепад температури між його центром і окраїною становить 2÷4⁰С. У Лос-Анджелесі кількість тепла, що вивільнюється техносистемами, через 30 років складе вже 18% від енергії сонячних променів, що падають на цей район ( у середньому у світі ця величина складає всього 0,02%).

Характерною рисою урбанізації є й шумове забруднення. Середній рівень шуму на вулицях великих міст Заходу і Японії вже шкідливий для здоров'я людей (до 80 децибелів). Шумове тло на площі Опера в центрі Парижа інтенсивніше, ніж гуркіт Ніагарського водоспаду.

Регулювання зростання агломерацій, винесення «брудних виробництв» з великих міст, поліпшення очищення відходів виробництв, переведення на «чисті» види палива - найважливіші шляхи поліпшення якості життя в агломераціях. Реальний шлях рішення проблем агломерації полягає й у будівництві плаваючих акваміст на сотні тисяч жителів (японські проекти «Акваполіса»), і в будівництві експериментальних міст - «острівців чистої технології» (проекти американського професора Шпильхауза). Тому правильне розміщення підприємств та планування їх територій дає можливість не лише створювати здорові та безпечні умови праці, а також дозволяє захистити населення, що проживає неподалік підприємства, від шкідливого впливу негативних факторів на стан їх здоров`я.