АЗІАТСЬКІ КРАЇНИ

На сході суп подають наприкінці обіду; у багатьох південних країнах і в середньоазіатських республіках гостей часто ухвалюють у дворі, який є за їхніми звичаями продовженням будинку; у турецькій родині можуть запросити провести час у лазні; у Бразилії не прийнято носити тропічний шолом, а в Таїланді – говорити про жару. Латиноамериканці в знак свого особливого розташування до гостя часто переходять у розмові на "ти".

Культура сучасного суспільства в підсумку засвоює найціннішу частину культури всіх країн і всіх попередніх поколінь. У процесі подальшого її розвитку можуть брати участь і ділові люди, збагачуючи в спілкуванні з іноземцями або за кордоном свій культурний досвід, свою культуру поведінки, сприймаючи все краще, що є в інших народів.

Раніше під словом «світло» малося на увазі інтелігентне, привілейоване й виховане суспільство. «Світло» складався з людей, що відрізняються своїм розумом, ученістю, яким‑ або талантом, або хоча б своєю ввічливістю. У цей час поняття "світло йде, але світські правила поведінки залишаються.

Світський етикет – це не що інше, як знання пристойностей, уміння тримати себе в суспільстві так, щоб заслужити загальне схвалення; і ніякими зі своїх дій не образити кого б то ні було.

От кілька принципів, яких варто було б дотримуватися в розмові, адже манера розмовляти – друга по значимості після манери одягатися, на яку людей звертає увагу й по якій складається перше враження про нього.

Тон розмови повинен бути плавним і природнім, але ніяк не педантичним і грайливим, тобто потрібно бути вченим, але не педантом, веселим, але не провадити шуму, увічливим, але не перебільшувати ввічливість. В «світлі» говорять про весь, але ні в що не глибшаються. У розмовах слід уникати всякої серйозної полеміки, особливо в розмовах про політика й релігії.

Уміння слухати така ж необхідна умова для ввічливого й вихованого людини, як і вміння говорити; і якщо ви прагнете щоб вас слухали, потрібно самому слухати інших або, принаймні, робити вигляд, що ви слухаєте.

У суспільстві не слід починати говорити про себе, поки не попросять спеціально, тому що тільки дуже близькі друзі (і те чи навряд) можуть цікавитися особистими справами кого б то ні було.

За столом не потрібно квапитися розкладати свою серветку, краще почекати, поки інші це зроблять. Непристойно витирати свої прилади в гостях, у знайомих, тому що цим ви показуєте свою недовіру до хазяїв, але це дозволене в ресторанах.

Хліб треба завжди ламати шматочками над своєю тарілкою, щоб не кришити на скатертину, різати свій шматок хліба ножем або відкушувати від цілої скиби непристойно.

Суп випливає їсти не з кінця ложки, а з бічного краю.

Для устриць, омарів та й взагалі для всіх м'яких блюд (таких як м'ясо, риба й т.п.) слід уживати тільки ножі.

Уважається дуже непристойним є фрукти, відкушуючи прямо від них. Потрібно ножем очистити фрукт від шкірки, розрізати фрукт на частині, вирізати серцевину із зернами й тільки після цього є.

Ніхто не повинен просити, щоб йому першому піднесли блюдо, виявляючи яким‑ або образом своє нетерпіння. Якщо вам за столом захотілося пити, то слід простягнути свою чарку до того, хто наливає, тримаючи її між більшим, вказівним і середнім пальцями правої руки. Потрібно уникати залишати у своїй склянці вино або воду, які можуть пролитися.

Встаючи із‑ за стола, зовсім не слід складати свою серветку, і дуже непристойно їхати негайно після обіду, завжди потрібно почекати, принаймні, півгодини.

При сервіровці стола слід мати у виді, що не прийнято класти більш трьох вилок або трьох ножів (кожному виду блюд повинен відповідати свій прилад) тому що всі прилади однаково не будуть використовуватися одночасно. Інші ножі, качани й інші додаткові предмети сервіровки подаються якщо буде потреба до відповідних до блюд. Качани повинні лежати ліворуч від тарілки в порядку послідовності подачі блюд. Праворуч від тарілки ніж для закуски, столова ложка, ніж для риби й великий обідній ніж.

Келихи ставляться в такій послідовності праворуч ліворуч: келих (склянка) для води, келих для шампанського, келих для білого вина, трохи менший келих для червоного вина й ще менший для десертного вина. На найвищий фужер звичайно кладуть картку з іменем і прізвищем гостюючи, для якого призначено місце.

Хоча й говорять, що проводжають по розуму, але зустрічають‑ те все‑ таки по одежинці. Одяг – одна з найголовніших умов того, наскільки гарне зложиться в людини думка про вас. Рокфеллер почав свій бізнес із того, що купив собі на останні гроші дорогий костюм і став членом гольф‑ клубу.

Я думаю, не варто говорити про те, що одяг повинна бути охайної, вичищеної й вигладженої. Але от кілька рад із приводу того, як і в яких випадках потрібно одягатися.

На приймання до 20.00, чоловіка можуть надягати будь-які костюми неяскравих квітів. На приймання, що починаються після 20.00, слід надягати костюми чорного кольору.

В офіційній обстановці піджак повинен бути застебнуть. У застебнутому піджаці входять до знайомих, у ресторан, у зал для глядачів театру, сидять у президії або виступають із доповіддю, але при цьому слід знати, що нижній ґудзик піджака ніколи не защібають. Розстебнути ґудзика піджака можна на обіді, вечері або сидячи в кріслі.

У випадку, коли потрібно надягати смокінг, це спеціально вказується в запрошенні (cravate noire, black tie).

Колір чоловічих носків повинен бути в кожному разі темніше, чим костюм, що створює перехід від кольору костюма до кольору взуття. Лаковане взуття повинна надіватися тільки до смокінга.

Журнал "Models of the season" рекомендує дотримуватися наступних правил:

– піджак переважніше класичний «англійський» (із двома шліцами позаду). На відміну від «європейського» ( без шліц) і «американського» (з однієї шліцюю ), він дозволяє своєму власникові не тільки елегантно стояти, але й елегантно сидіти;

– штани повинні бути такої довжини, щоб попереду ледве спускатися на взуття, а позаду доходити до початку каблука;

– сорочка під піджаком допускається тільки з довгими рукавами. Не слід надягати нейлонових і трикотажних сорочок;

– комір повинен бути на сантиметр‑ півтора вище коміра піджака;

– жилет повинен бути не занадто короткий, ні сорочка, ні ремінь не повинні бути видні;

– ремінь відповідно виключає підтяжки й навпаки;

– носки до ділового й святкового костюма підбираються в тон, у жодному разі не білі, і досить довгі.

Жінка користується значно більшою волею у виборі фасону одягу й тканини, чому чоловік. Основне правило, яке слід дотримувати при виборі одягу, – це відповідність часу й обстановці. Тому не прийнято ухвалювати гостей або ходити в гості в розкішних платтях у денний час. Для таких випадків підійде елегантне плаття або плаття‑ костюм.

Якщо людей прагне підкреслити білизну своєї особи, то йому слід надягати червоний одяг, у будь-які інших комбінаціях червоний колір одягу пригнічує природній колір особи. Жовтий колір білизні особи надає фіолетовий відтінок.

Звичайно колір одягу підбирають із таким розрахунками:

– блондинкам найбільше підходить синій колір;

– брюнеткам – жовтий колір;

– білий колір іде людям з рожевим відтінком шкіри на особі;

– чорний колір поглинає блиск інших квітів.

Візитна картка в багатьох випадках заміняє " посвідчення особи". Звичайно вона друкується мовою країни, у якій живе власник картки, англійською або мовою країни перебування.

На візитній картці друкуються ім'я й прізвище, посада й адреса фірми, де людина працює, а також номер телефону (факсу, телекса).

Візитна картка вручаються людині так, щоб він зміг відразу прочитати її, а, що дає повинен тим часом уголос вимовити своє ім'я й прізвище.

На візитних картках дружин проставляється лише ім'я й прізвище, посада не вказується.

Візитні картки, на яких зазначено одночасне ім'я й прізвище чоловіка й дружини, розсилаються або завозяться, головним чином, дамам.

На візитних картках, написаних не російською мовою, по батькові не вказується, тому що в більшості країн не існує навіть такого поняття.

Написи олівцем у лівому нижньому куті візитної картки можуть означати наступне:

p. f. – поздоровлення,

р. г. – подяка,

р. с. – співчуття,

p. p. – заочне уявлення,

p. f.с. – задоволення знайомством,

р. р. с. – замість особистого візиту у випадку остаточного від'їзду,

p. f.N.a. – поздоровлення з Новим роком.

Завезені візитні картки безпосередньо її власником загинаються із правої сторони (загнутий кут означає особисте відвідування) візитні картки, що посилають, не загинаються.

На отримані або завезені візитні картки покладається відповісти протягом 24 годин.

Візитні картки не повинні бути вигадливими, екстравагантними, не повинні мати золотих обрізів. Шрифт може використовуватися тільки чорний.

Етикет у листах, по суті, це все ті ж формальності, що перетворилися у звичаї. Поздоровлення з Новим роком, посилають заздалегідь, для того щоб вони були отримані напередодні Нового року або в день свята. Цей строк повинен дотримуватися у відносинах з родичкою, щодо ж друзів або близьких знайомих строк поздоровлень може бути розтягнуть і на перший тиждень після Нового року, усіх інших можна поздоровляти в продовження всього січня.

Листи пишуться тільки з однієї сторони аркуша, зворотна сторона повинна завжди залишатися чистої.

Етикет не вимагає краси почерку, але писати нерозбірливо так само некрасиво, як і бурмотати собі під ніс, розмовляючи з іншими.

Дуже некрасивим і нечемним уважається ставити одну букву із крапкою замість підпису. Якого б роду лист не був: ділове або дружнє – ніколи не потрібно забувати ставити адреса й число.

Ніколи не слід писати багатослівно особам, що коштують вище або нижче вас по положенню. У першому випадку багатослівністю можна показати своя неповага, та й, швидше за все, довгий лист простий не будуть читати, а в другому випадку – довгий лист можна порахувати за фамільярність.

У мистецтві становити листи відіграє дуже важливу роль уміння відрізнити того, до кого ми пишемо, і вибрати вірний тон листа.

Лист зображує моральний вигляд пишучого, воно, так сказати, міряло його утвору й знань. Тому при переписці слід бути витончено дотепним, щохвилини пам'ятаючи про те, що по ній люди укладають про ваші гідності й недоліках. Найменша безтактність у словах і недбалість у вираженнях – виставляють пишучого в неприємнім для нього світлі.

Інтелігентність укладена не тільки (і навіть – не стільки!) у знаннях, але й у здатності до розуміння іншого. Вона проявляється в тисячі й тисячі дріб'язків: в умінні шанобливо сперечатися, поводитися скромно за столом, в умінні непомітно допомогти іншому, берегти природу, не смітити навколо себе – не смітити недокурками або лайкою, дурними ідеями.

Інтелігентність – це терпиме відношення до миру й до людей.

В основі всіх гарних манер лежить турбота про те, щоб людина не заважала людині, щоб усе разом почували себе добре. Не заважати один одному треба вміти. Виховувати в собі потрібно не стільки манери, скільки те, що виражається в манерах, дбайливе відношення до миру, до суспільства, до природи, до свого минулого.

Не треба запам'ятовувати сотні правил, слід запам'ятати одне – необхідність поважного відношення до інших.

У наш стрімкий час постійно росте попит на ділових, організованих людей. Попит на них за всіх часів перевищував, перевищує й буде перевищувати пропозиція, тому що немає більш надійних, результативних, точних і уважних "виробів родів людського".

Організованого людину відрізняє певна система роботи, техніка особистої праці, повага вчасно. Він робить у три‑ чотири рази більше, ніж неорганізована людина, проживаючи, при цьому, як би три‑ чотири життя.

Неорганізована людина йде на приводу в часу й справ. Організований уміє управляти часом і справами. Його стиль діяльності, результати праці показують, що організація будь-якого життєвого процесу в руках людини – величезна чинність.