Культура поведінки.

Дотримання етикету залежить від місця, часу й обставин. Поведінка, неприпустима в одному місці й за одних обставин, може бути доречним в іншім місці й за інших обставин.

Норми етикету, на відміну від норм моралі, є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди про те, що в поведінці людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинен не тільки знати й дотримуватися основних норм етикету, але й розуміти необхідність певних правил і взаємин. Манери багато в чому відображають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильне поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.

Слід зазначити, що тактовна й вихована людина поводиться відповідно до норм етикету не тільки на офіційних церемоніях, але й будинку. Справжня ввічливість, в основі якої лежить доброзичливість, обумовлюється тактом, почуттям міри, що підказують, що можна, а чого не можна робити за тих чи інших обставин. Така людина ніколи не порушить громадський порядок, ні словом, ні вчинком не скривдить іншого, не образить його гідності.

На жаль, зустрічаються люди з подвійним стандартом поведінки: один – на людях, іншої – будинку. На роботі, зі знайомими й друзями вони ввічливі, попереджувальні, а будинку ж – із близькими – не церемоняться, грубі й нетактовні. Це говорить про невисоку культуру людини й поганім вихованні.

Сучасний етикет регламентує поведінку людей у побуті, на службі, у громадських місцях і на вулиці, у гостях і на різного роду офіційних заходах – прийманнях, церемоніях, переговорах.