Особливості організаційної структури управління в товариствах з обмеженою відповідальністю

Вищим органом ТОВ є збори учасників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну до розміру їх часток у статутному фонді. Однією з важливих характерних рис управління в ТОВ порівняно з АТ є те, що тут вимагається одностайність щодо прийняття важливих рішень:

- визначення планів підприємства;

- затвердження звітів;

- внесення змін до статуту;

- виключення учаснику з товариства.

З інших питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Будь-хто з учасників товариства мають право вимагати розгляду питання на зборах учасників (за 25 днів до початку).

Збори скликаються не рідше двох разів на рік. Учасники товариства, які мають у сукупності не менше як 20% голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів.

Виконавчим органом ТОВ має бути дирекція (колегіальний орган) або директор (одноособовий орган). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також особи, які не є учасниками товариства.

Контроль за діяльністю дирекції здійснює ревізійна комісія або інший контролюючий орган, що створюється зборами учасників з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менш як три особи.

Питання 2. Внутрішньокорпоративна система управління

В АТ крім загальної системи управління, яка базується на положеннях законодавчої бази, в багатьох випадках створюються елементи власної внутрішньої корпоративної системи управління.

Внутрішня система управління являє собою систему заходів і відповідних приписів як законодавчо обов'язкових норм, так і специфічних, які мають форму певних документів (положень).

Значна частина корпорацій застосовує ряд розроблених положень, що регламентують ті чи інші напрями управління.

Отже, внутрішньокорпоративна структура управління базується на ряді пов'язаних між собою положень, які стосуються тих чи інших відносини учасників і різних сторін господарського життя.

На практиці внутрішньокорпоративна структура управління є традиційною: збори – рада АТ – виконавчий орган. Проте функції ці компетенція цих органів визначаються шляхом розробки і затвердження ряду офіційних положень. які мають юридичну силу всередині фірми. Таких положень може бути небагато - до 100, а може бути й більше – до 50. Є корпорації, які користуються лише обов'язковими установчими документами – статутом і установчим договором.

Принципи побудови внутрішньокорпоративної системи управління залежіть від таких чинників:

- розмір АТ, масштаби завдань;

- урегульованість відносин власності (ступінь впливу акціонерів-власників на підприємстві);

- фінансово-економічний стан корпорації (у кризовій ситуації формування системи внутрішньо корпоративного управління є не актуальною);

- особливості психологічного стану акціонерів, їх обізнаності зі специфікою діяльності і необхідності побудови під них ефективної управлінської системи. (формалізації діяльності виконавчих органів).

Внутрішньокорпоративні положення розробляються виконавчими органами корпорації або консультативними органами за замовленням, а затверджуються різними органами управління.

Загальними зборами затверджуються: «Положення про загальні збори»; «Положення про раду акціонерного товариства»; «Положення про правління»; «Положення про ревізійну комісію»; «Положення про збільшення (зменшення) статутного фонду»; «Положення про відповідальність посадових осіб перед акціонерним товариством і акціонерами»; «Положення про порядок створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств» та ін.

Рада товариства приймає положення: «Про оплату праці членів правління»; «Про цінні папери товариства»; «Про інтелектуальну власність у товариства»; «Про комерційну таємницю» та ін.

Правління товариства приймає положення: «Про внутрішній трудовий розпорядок»; «Про персонал»; «Про відділи корпорації» та ін.

Всі норми положень мають бути законними та економічно обґрунтованими.

Питання 3. Регулювання основних організаційно-економічних відносин

Організаційно-економічні відносини основних учасників корпорацій більш-менш чітко регламентується законодавчими положеннями і в окремих випадках внутрішньо корпоративними документами.

Іноді АТ розробляють окремі положення про порядок роботи з акціонерами, які стосуються організаційних аспектів. Як правило, такі положення містять пункти про ознайомлення акціонерів з інформацією або документами товариства.

Українська нормативно-правова база визначає, що емітент зобов'язаний не менш як один раз на рік інформувати громадськість про свій стан і результати діяльності у формі річного звіту. У річному звіті мають бути такі дані про емітента:

1) інформація про результати господарювання за попередній рік;

2) підтверджені аудитором річний баланс та довідка про фінансовий стан;

3) основні відомості про додатково випущені цінні папери;

4) обґрунтування змін у персональному складі посадових осіб.

Крім того емітент зобов'язаний протягом двох днів надіслати фондовій біржі та реєструвальному органу, а також опублікувати в офіційній газеті фондової біржі інформацію про зміни, що відбулися в його господарській діяльності й впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу за ними, а саме:

1) зміни прав на цінні папери;

2) арешт банківських рахунків;

3) початок дій із санкцій (здійснення комплексу заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану емітента;

4) реорганізацію або припинення діяльності емітента;

5) знищення не менш як 10% майна емітента внаслідок надзвичайних обставин;

6) подання позиву до емітенту в розмірі не менш як 10% статутного фонду або суми вартості основних і оборотних коштів емітента;

7) одержання кредиту або емісію цінних паперів у розмірі, що перевищує 50% статутного фонду або суми вартості основних і оборотних коштів емітента.

Економічні аспекти відносин (наприклад про особливості отримання акціонерами дивідендів, про фонди товариства, умови оплати акцій, облігацій та ін.) розглядаються у «Положенні про цінні папери товариства». Важливою регламентацією економічних відносин в АТ є способи набуття контрольного пакету акцій і купівлі значних пакетів акцій, які дають змогу голосувати за відповідні економічні рішення.

В Положенні закладаються вимоги до закупівлі пакетів, зокрема контрольного пакету акцій.

Так досить часто в Положення закладається вимога щодо рішення про здійснення значної майнової угоди, вартість якої становить 25-50% балансової вартості активів АТ. У такому разі можна встановити, що рішення має прийматися радою АТ одноголосно, а за умови відсутності одноголосного рішення – бути переданим на розгляд загальних зборів. В такому випадку рішення може бути прийнятим, якщо за нього проголосувало ¾ голосів власників акцій, присутніх на зборах.

Для захисту дрібних акціонерів в управлінні акціонерним капіталом традиційно застосовувався такий напрям, як голосування за дорученням. Це означає, що певна кількість дрібних акціонерів можуть визначати посередника, який від їх імені буде управляти їх об'єднаними акціями.

Важливим моментом є регулювання антиконкурентної діяльності всередині самої корпорації. Для цього приймають документи про заборону конкурентної діяльності в АТ із занесенням до них певних вимог. Наприклад, члени керівних органів АТ не мають право без погодження ради товариства або загальних зборів бути членами правління або управлінцями, які несуть персональну відповідальність в іншому господарському товаристві, крім тих, які створені цією корпорацією.

Конкурентними діями щодо АТ можуть вважатися:

- навмисне поширення свідомо неправдивих відомостей, що можуть задати шкоди діловій репутації АТ та його майновим інтересам;

- закупівля структурними підрозділами, дочірніми та залежними підприємствами АТ сировини і матеріалів за завищеними і реалізація продукції за заниженими цінами, якщо ця продукція є профільною для АТ;

- розголошення комерційної таємниці, яку можуть використати конкуренти на шкоду АТ;

- неправомірне збирання інформації, що містить комерційну таємницю АТ;

- використання товарних знаків АТ підприємствами, у яких особа – член персоналу АТ має частку власності, або перебуває у трудових відносинах;

- схилення до розриву договорів з АТ.

У Положенні має бути визначена відповідальність за порушення пунктів положення.

Наведені положення не вичерпують усіх відносин акціонерів, посадових осіб, і їх можна розширювати, регламентуючи більший чи менший обсяг функцій менеджменту та інших працівників, стосунки акціонерів з корпорацією.