Людина- машина – середовище

Результатом упровадження зазначених резервів продуктивності праці забез­печує підвищення кваліфікації і рівня працівників, поліпшення умов праці, по­буту і відпочинку, підйом рівня життя, поліпшення соціально-психологічного клімату в трудових колективах, розвиток методів мотивації і психологічного впливу, ріст творчого характеру праці, раціональне використання вільного часу.

3. Класифікація резервів росту по способах, предметам і умовам

викорис­тання праці.

При аналізі і плануванні продуктивності праці важливою задачею є виявлен­ня невикористаних резервів і їхнього росту, тобто те конкретно-можливе під­вищення продуктивності праці, що створюється в результаті дії тих чи інших факторів у галузях народного господарства.

Резерви росту продуктивності праці - це такі можливості економії суспільної праці, що хоча і виявлені, але по різних причинах ще не використовуються.

Процес використання резервів - це процес перетворення можливого в дійсне. Використання резервів є процес реалізації факторів продуктивності праці.

У відповідності зі структурою виробничого процесу резерви росту продукти­вності праці можна класифікувати як резерви у використанні засобів праці, ре­зерви у використанні предметів праці і резерви застосування праці.

По даній класифікації резерви зводяться до резервів економії минулої праці упредметненого в засобах виробництва і предметів праці і резервам економії живої праці, які можна представити у виді наступної схеми:

Резерви підвищення продуктивності праці звичайно використовуються на конкретному підприємстві, але виникати можуть і поза ним. За цією ознакою резерви підрозділяються на: внутрівиробничі (внутрішньозаводські) і внутріви­робничі (не заводські).

Не заводські резерви у свою чергу підрозділяються на: народногосподарські, галузеві і регіональні (міжгалузеві).

Народногосподарські резерви - зв'язані з не до використанням науково-технічного прогресу, нераціонального розміщення продуктивних сил, недолі­ками господарського механізму і не до використанням можливостей людини в процесі праці фактора.

Наприклад: зараз гостро коштує проблема створення техніки нових поколінь, що давала би підвищення продуктивності живої праці не менш чим у 1,5-2 рази й обов'язково забезпечувала економію витрат сукупного (живого й упред­метненого) праці. На практиці нова техніка й устаткування найчастіше підви­щують продуктивність живої праці усього лише на 10 — 15 %. Що стосується сукупних витрат, то вони часом не тільки скорочуються при роботі на новому обладнанні, а навіть зростають, тобто відбувається не ріст, а зниження продук­тивності праці.

Галузеві резерви - обумовлюються недоліками спеціалізації, концентрації і комбінування виробництва, техніки і технології даної галузі, а так само не до використанням кращих досягнень передового досвіду і т.д.

Міжгалузеві резерви - визначаються використанням можливостей однієї га­лузі промисловості для підвищення праці в іншій. Так підвищення якості про­дукції в сировинних галузях промисловості, наприклад, залізорудної, дає знач­ну економію і ріст продуктивності праці в обробних галузях. Наприклад, у ма­шинобудуванні може бути отриманий ріст продуктивності праці в результаті збільшення кількості розширення асортименту і поліпшення якості прокату в металургії, максимальне наближення його до розмірів і форми готових виробів. При цьому збільшення витрат живої праці в металургії набагато перекривається його економією в машинобудуванні. Крім того наближення форм і розмірів прокату до форми і розмірів готових виробів забезпечує велику економію упредметненому праці.

5. Внутрівиробничі резерви

Обумовлені недостатньо ефективним використанням техніки і робочої сили, наявністю втрат робочого часу, у тому числі в результаті страйків, а також ці­лодобових і внутрізмінних утрат. Вони мають особливе значення, так як вияв­ляються і використовуються в кінцевому рахунку безпосередньо на підприємс­тві.

По використанню в часі резерви поділяються на двох груп:

I - поточні, такі, котрі можна використовувати в плині року.

II - перспективні, котрі передбачаються до використання в перспективних планах розвитку підприємства.

В міру реалізації планів резерви з перспективних перетворюються в поточні. Поряд із класифікацією резервів важливе значення має їхня оцінка і вимір.

Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах. У кожнім конкретному випадку їхня величина визначається зіставленням фактичного ви­користання даного виду ресурсів з максимально можливим. Основним питан­ням виміру резервів є визначення їхньої величини, можливої на даний момент часу.

6. Основні шляхи підвищення продуктивності праці

1) науково-технічний прогрес;

2) більш повне використання людського фактора;

3) поліпшення організації праці і керування й удосконалювання господарсь­кого механізму;

4) структурні зміни у виробництві.

Особливе значення темпів росту продуктивності праці, у даний час, обумов­люється тим, що можливості розвитку галузей матеріального виробництва за рахунок збільшення чисельності працюючих уже вичерпані. Наприклад, якщо рані в 1981-85 р. за рахунок збільшення чисельності було отримано 13% національного доходу, з них 14% приросту промислової продукції, 13% будівельно-монтажних робіт, то на початку 90-х м. весь приріст національного доходу про­дукції і робіт у всіх галузях отриманий за рахунок підвищення продуктивності праці, а чисельність зайнятих скоротилася (вивільнена чисельність зайнятих пішла в невиробничу сферу).

До основних причин, що гальмують ріст продуктивності праці на сучасному етапі розвитку економіки варто віднести скорочення приросту капітальних вкладень, розпад колишнього Союзу, нестійкість сільськогосподарського виро­бництва і значні втрати сировинної продукції, будівля основних фондів і відсу­тність фінансових засобів на їхні відновлення, недоліки в господарському ме­ханізмі, інфляційні процеси.

Лекція № 8