Процес праці і її організація на підприємствах

План

1. Завдання організації праці на підприємствах.

2. Стадії розділення трудового процесу.

3. Розподіл і кооперація праці.

4. Індивідуальна і колективна форми організації праці.

5. Організація робочого місця.

1. Завдання організації праці на підприємствах

Правильний розподіл роботи між членами колективу, котрі виконують певні операції виробничого процесу, сприяє раціональному використанню робочого часу і в кінцевому випадку збільшує випуск продукції при тій же чисельності працівників. Ці завдання вирішуються організацією праці на підприємстві.

Під організацією праці на підприємствах розуміють конкретні форми і мето­ди об'єднання людей і техніки в процесі праці.

В змісті організації праці виділяють ряд направлень (елементів); основні з них:

- розподіл і кооперування праці;

- нормування праці;

- організація і обслуговування робочих місць;

- організація підбору персоналу та його розвиток;

- покращення умов праці;

- ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів праці і від­починку;

- раціоналізація трудових процесів, впровадження оптимальних прийомів і методів праці;

- зміцнення дисципліни праці;

- організація винагород за працю;

Головна мета організації праці полягає у виготовленні максимальної кількос­ті продукції при мінімумі витрат, створенні необхідних умов для всебічного розвитку людини в процесі праці, забезпеченні зростання продуктивності праці за рахунок раціонального використання фонду робочого часу всього колективу підприємства, виробничого обладнання і матеріальних засобів.

Організація праці на підприємстві забезпечує:

- неухильне зростання продуктивності праці в нормальних виробничих умовах при підвищенні виробничої кваліфікації і культурно-технічного рівня трудящих;

- створення умов для всебічного гармонійного розвитку особистості в про­цесі праці, тобто усунення несприятливих факторів виробничого середовища та встановлення виробничих зв'язків;

- випереджальне зростання продуктивності праці на зростанням заробітної плати.

Тому, у широкому змісті слова, під організацією праці на підприємстві розу­міється сукупність заходів по дотриманню необхідної пропорційності в розста­новці працюючих і найбільш ефективне використання робочої сили при даному ступені механізації робіт і досконалості технологічного процесу для забезпе­чення постійності підвищення продуктивності праці.

2. Стадії розділення трудового процесу

Праця в промисловості організується в своїх різноманітних формах. На вибір тієї, чи іншої форми організації праці впливають наступні моменти:

1) НТП, систематичне вдосконалення техніки і технології;

2) система організації виробництва;

3) психофізіологічні фактори і особливості екологічного середовища;

4) фактори, пов'язанні з характером задач, розв'язуваних у різних ланцюгах системи управління виробництвом.

Будь-який виробничий процес розділяється на стадії, обумовлені технологі­єю отримання готового товару. Наприклад, в металургії це конкретні обумов­лені процеси: доменний, мартенівський, прокатний, в легкій промисловості це стадії обробки, такі як заготівельна, оброблювальна, складальна, оздоблюваль­на і т.д.

Всередині кожної стадії виділяються виробничі операції (приватні процеси по виготовленню деталей, напівфабрикатів, окремих вузлів, які входять в різні ви­роби), котрі обумовлюються і одержують самостійність. Щоб перетворити де­талі і напівфабрикати в готовий виріб, необхідно їх укомплектувати. Таким чи­ном проявляється кооперація праці.

Перевага розділення праці полягає в тому, що вона

- підвищує продуктивність праці;

- дозволяє організувати послідовну і одночасну обробку предметів праці;

- сприяє спеціалізації виробничого процесу.

В той же час слід враховувати межу доцільності в процесі розділення праці. У зв'язку з цим необхідно:

- не допускати зниження ефективності використання робочого часу й об­ладнання;

- не допускати знеособлювання і безвідповідальності в процесі виробницт­ва;

- розділення не повинне бути надмірно дробовим, щоб не ускладнювати організацію процесу виробництва і нормування праці, не знижувати кваліфіка­цію робочих, не позбавляти працю змістовності і не робити її монотонною.

3. Розподіл і кооперація праці

Розділення і кооперація праці обумовлюють розстановку виконавців по окремим робочим місцям і виробничим підрозділам. В основу розстановки по­кладений облік норм праці, так як вони показують які витрати робочого часу потрібні для виробництва даної продукції в певних організаційно-технічних умовах. На основі розділення праці забезпечується спеціалізація працівників і придбання ними професійних навичок і знань, а також відповідальність кожно­го за виконану роботу.

Застосовуються наступні форми розділення праці: відокремлення основної роботи від допоміжної та підготовчої, кваліфікованої праці від менш кваліфіко­ваного, за технологічною однорідності робіт, а також операційне розділення праці.

Відокремлення основної роботи від допоміжної та підготовчої сприяє непе­рервності, повторюваності і ритмічності виробництва. Робітники накопичують виробничий досвід у виконанні кількох операцій. Одночасно краще використо­вується обладнання, так як основний робітник не відволікається на виконання допоміжних та підготовчих робіт.

Відокремлення кваліфікованої праці від менш кваліфікованої дозволяє звіль­нити робітника високої кваліфікації від робіт, виконання котрих потребує прос­тої праці. Цьому виду розділення відповідає розподілення робіт і виконавців по кваліфікаційним розрядам.

Розділення праці за технологічною однорідністю передбачає виділення чітко­го кола робіт, котрі виконуються робітниками певної професії і спеціальності. Таке розділення праці дає можливість розподіляти й закріплювати виробничі операції.

Розділення праці впливає на вибір тієї, чи іншої форми організації трудового процесу.

6. Індивідуальна і колективна форми організації праці

На підприємствах застосовуються наступні форми організації праці на робо­чих місцях: індивідуальна (коли на робочому місці зайнятий один робітник), ко­лективна (коли робота виконується групою або бригадою робітників одної або різних спеціальностей чи кваліфікацій), за числом обслуговуваного обладнання (одно верстатна або багатоверстатна).

Індивідуальна форма організації праці застосовується на ділянках, де можли­во за кожним робітником закріпити робоче місце, визначити коло функцій та обов'язків, встановити завдання і врахувати обсяг виконаної ним роботи.

Застосування колективної форми організації праці доцільно, коли обслуго­вуються крупні агрегати і механізми металургії, хімії, цементної, харчової й інших галузей промисловості, коли виконання однієї операції здійснюється впродовж кількох робочих змін, коли необхідний такий ритм роботи, котрий забезпечував би збільшення випуску продукції на кінцевій операції (наприклад, на конвеєрних і поточних лініях, в швацькій, взуттєвій, харчовій промисловос­ті).

Форми організації праці вибираються з урахуванням застосовуваної на під­приємстві техніки, особливостей окремих видів робіт, типів виробництва, спо­собів його організації, обсягу робіт та ступеню технологічного взаємозв'язку окремих операцій і виробництв. Кожна форма організації праці має різновиди в залежності від форми розділення праці і рівня спеціалізації виконавця.

Колективна праця при правильній її організації сприяє найбільш повному ви­користанню обладнання, матеріальних і трудових ресурсів, підвищенню якості і конкурентоспроможності продукції, що випускається.

7. Організація робочого місця

Одним із найважливіших елементів організації праці на підприємстві явля­ється вдосконалення планування, організації та обслуговування робочого місця з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при можливо менших фізичних зусиллях та мінімальному нервовому напруженні. Робоче місце - це первинна ланка виробничої структу­ри підприємства.

Робоче місце - це зона трудової діяльності робітника, чи групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного виконання роботи. Одночасно це пе­рша сходина виробничої структури підприємства, котра може функціонувати самостійно.

Організація робочого місця - це система заходів по його плануванню, осна­щенню засобами і предметами праці, розміщенню їх в певному порядку, обслу­говування і його атестації.

Планування робочого місця - це раціональне розміщення обладнання, засобів зв'язку, технологічної та організаційної оснастки і т.п., а також людини. Робоче місце має робочу (основну) і допоміжну зони. В основній зоні , зазвичай обме­женої межами досяжності рук людини, розміщуються знаряддя праці, постійно використовувані в роботі, остання площа - допоміжна зона.

Велику роль в організації праці відіграє обслуговування робочого місця, так як приблизно 2/3 всіх внутрішніх втрат робочого часу пов'язанні з недоліками обслуговуванні робочих місць. Воно здійснюється по наступним функціям: під­готовчій, виробничій, інструментальній, налагоджувальній, енергетичній, конт­рольній, ремонтній ті ін. Виділяють: стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.

Для приведення в дію наявних резервів у використанні виробничого потенці­алу, підвищення продуктивності праці і забезпечення збалансованості робочих місць з трудовими ресурсами використовується механізм атестації і раціоналі­зації окремих робочих місць, а також атестація технологічних процесів, вироб­ництв, ділянок, цехів, в ході котрої комплексно оцінюються їх технічний, орга­нізаційний стан, умови праці і техніки безпеки, розглядаються можливості зро­стання фондовіддачі, кваліфікаційний потенціал працівників.

Робоче місце прийнято класифікувати

• за професіями (токар, свердлувальник і т.д.);

• за числом виконавців (індивідуальне, колективне);

• за ступенем спеціалізації (універсальні, спеціалізовані);

• за рівнем механізації (механізоване, автоматизоване);

• за кількістю обладнання (одно верстатні, багатоверстатні);

• за місцем знаходження (стаціонарні, чи рухомі, знаходяться під землею або на висоті.

Лекція № 6