Об’єкти кадастру населених пунктів

Об’єктом кадастру населених пунктів є всі землі, розташовані в межах житлової та громадської забудови.

Землі сільської, селищної і міської забудови складаються із земель забудованих і призначених під забудову житловими, культурно-побутовими, промисловими й іншими будівлями і спорудами. Забудовані землі, в свою чергу, поділяються на земельні ділянки, що розміщені безпосередньо під будівлями, і земельні ділянки, що їх обслуговують. Власниками землі і землекористувачами на землях забудови населеного пункту є державні, комунальні підприємства, організації й установи, а також громадяни, яким надані земельні ділянки для будівництва й експлуатації будівель і споруд.

Значну питому вагу в складі земель малих та середніх населених пунктів має індивідуальна житлова садибна забудова. Власниками землі тут є окремі громадяни. Після завершення будівництва і прийняття будинку в експлуатацію громадяни отримують на нього право особистої власності і право власності на земельну ділянку. Договір на надання земельної ділянки під будівництво укладається між громадянином і відповідною радою. Договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню

Землі житлової та громадської забудови перебувають у користуванні домоуправлінь, житлово-експлуатаційних контор і об’єднань, житлово-будівельних кооперативів, молодіжних житлових комплексів, а також підприємств, організацій і установ, які займаються промисловим і житловим будівництвом.

Землі загального користування складаються із земель, які зайняті вулицями, площами, проїздами і спорудами для транспорту; територій, які використовуються для культурних і побутових потреб населення (бульвари, парки, сквери); а також територій, які використовуються для різних комунальних потреб ( кладовища, місця утилізації і знешкодження відходів та ін.). Вони перебувають у віданні органів житлово-комунального господарства місцевих рад. Окремі ділянки цих земель закріплені для експлуатації за організаціями й установами. Деякі з цих земель можуть передаватися у постійне користування.

Сільськогосподарські землі та інші земельні угіддя в житловій та громадській забудові включають землі, зайняті ріллею, садами, виноградниками, городами, сінокосами, пасовищами і перелогами. Це також землі плодорозсадників, торфовищ, кар’єри та інші землі, не віднесені до земель забудови, загального користування, лісових площ, транспорту і гірничої промисловості. Сільськогосподарські угіддя, окрім земель, закріплених за сільськогосподарськими підприємствами та громадянами, перебувають у віданні місцевих рад і можуть надаватися в оренду або користування іншим організаціям і окремим громадянам.

Лісові площі в межах населеного пункту – це землі, на яких є природні або вирощені ліси, а також землі, не покриті лісами, але призначені для їх вирощування. Вони входять до складу лісового фонду і належать до лісів першої групи, перебувають у віданні місцевих рад або передаються суміжній з населеним пунктом організації лісового господарства. Лісові площі використовуються перш за все з культурно-оздоровчою метою. Вони забезпечують санітарно-гігієнічні умови, поліпшують мікроклімат, служать для організації відпочинку і задоволення культурно-естетичних потреб населення, захищають територію житлової та громадської забудови від несприятливих вітрів і ерозійних процесів.

Землі залізничного, водного, повітряного, трубопровідного транспорту, гірничої промисловості в населених пунктах включають земельні ділянки, зайняті будівлями і спорудами зазначених видів транспорту, гірничої промисловості, а також земельні ділянки, які безпосередньо обслуговують ці будівлі та споруди.

Отже, землі житлової та громадської забудови за своїм цільовим призначенням і використанням не є однорідні. Співвідношення складових частин цих земель мають значні відхилення у природно-економічних зонах, областях і районах. Велику питому вагу в складі земель населених пунктів мають землі, які використовуються в сільськогосподарському виробництві.

Під міську забудову, включаючи земельні ділянки громадян і землі загального користування, використовується близько половини загальної площі міських земель.

Основною земельно-кадастровою одиницею в житловій та громадській забудові поряд із землями підприємств, установ і організацій є земельні ділянки, які надані у приватну власність громадян для потреб будівництва й обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства.

Вони за своїм змістом неоднорідні, є ділянками землі різної якості і з різними властивостями, різняться за характером використання і належать до різних угідь. У зв’язку з цим, угіддя є основним елементом кадастру населених пунктів. В даному випадку поняття «угіддя» для земель житлової та громадської забудови нічим не відрізняється від цього поняття для всіх інших категорій земель.