Функції і форми державного фінансового контролю.

Повноцінне функціонування фінансової системи вимагає дієвого фінансового контролю як важливої функції держави в системі управління. Процес державного управління охоплює планування, організацію і контроль. Нові економічні відносини в Україні не відміняють необхідність функціонування фінансового контролю, оскільки він є завершальним етапом в управлінні державою. Грошові фонди, які створюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП не автоматично, а на підставі прийнятих управлінських рішень. З метою перевірки обґрунтованості прийнятих управлінських рішень – законності і ефективності використання грошових коштів є об’єктивною необхідністю існування фінансового контролю.

Втручання держави в економіку країни обумовлена об’єктивними обставинами:

Ø вирішення проблем, які ринковий механізм вирішити не може, або вирішує їх не ефективно;

Ø дисципліна дій суб’єктів господарювання.

В цих умовах органи державного управління повинні мати інформацію про зміну поведінки суб’єктів державного регулювання економікою для того, щоб своєчасно скоригувати пріоритети розвитку національної економіки, замінити регулятори, які не здатні ефективно впливати на діяльність господарських суб’єктів, дотримуватися правил формування і використання фінансових ресурсів. Таку функцію управління фінансами виконує фінансовий контроль, який реалізується через систему спостережень і законності перевірок, щодо ефективності використання фінансових ресурсів, дотримання чинних законів, стандартів. Фінансовий контроль є складовою частиною для державної контрольної системи. Однак, у цій системі фінансовий контроль має специфічне місце серед інших видів контролю, як з точки зору безпосереднього контролю – централізованих і децентралізованих грошових фондів, що виступають у формі фінансових ресурсів так і безпосередньої мети здійснення контролю – ефективному використанню фінансових ресурсів.

Контроль є підсумковим етапом в управлінській діяльності. Він дозволяє зіставити досягнуті результати із запланованими. Тому фінансовий контроль слід розглядати як [25]:

Ø системну і конструктивну діяльність;

Ø як кінцеву стадію процесу управління;

Ø як невід’ємну складову процесу прийняття і втілення управлінських рішень.

У практиці фінансовий контроль виступає як важливий інструмент забезпечення пропорційності в економіці, досягнення її збалансованості. Адже, будь-яке відхилення у процесі формування і використання фондів фінансових ресурсів впливає в тій чи іншій мірі на пропорції відтворення. Тому, здійснення фінансового контролю не обмежується лише констатацією обсягу таких фондів порівняно з плановими чи прогнозними. Він включає в себе аналіз обґрунтування формування фінансових фондів, виявляє причини і чинники, що впливають на величину фінансових ресурсів. Отже, фінансовий контроль – це сукупність дій, форм і методів його організації при перевірці фінансової діяльності суб’єктів господарювання.

Економічна суть фінансового контролю розвивається в його функціях:

Ø систематичне відстеження і перевірка грошових ресурсів через вартісну оцінку сприяє раціональному використанню матеріальних і трудових ресурсів, виявляючи чинник підвищення ефективності виробництва (через сплату податків та платежів);

Ø виявлення відхилень від чинних законів, стандартів, порушень принципів законності, ефективності використання фінансових ресурсів;

Ø незалежність фінансового контролю зумовлена розширенням господарських прав підприємств, їх самостійністю здійснення фінансової діяльності, появою різноманітних організаційно-правових форм підприємництва;

Ø фінансовий контроль, як цілісна система забезпечує взаємодію в кожного складового елементу (об’єкту і суб’єкту) в процесі контролю, що забезпечує цілеспрямовану контрольну діяльність.

Організація контролю потребує чіткого визначення суб’єкта контролю. Суб’єктами державного фінансового контролю є органи державної влади, які формують органи контролю і інфраструктуру державного фінансового контролю. Законодавча влада є ініціатором та виконавцем державного фінансового контролю.

Проведення фінансового контролю здійснюється у відповідності до:

Ø законів, постанов Верховної Ради України, загальнодержавних програм фінансово-економічного розвитку;

Ø указів та розпоряджень Президента України з фінансових питань;

Ø постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України з питань фінансів;

Ø нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади.

Фінансова діяльність господарських суб’єктів, підприємницьких структур, бюджетних установ та організацій, фінансових інститутів є об’єктом фінансового контролю.

Предметом контролю є фінансові відносини, що формуються у процесі виконання операцій щодо створення і використання фондів фінансових ресурсів.

Ефективна діяльність фінансового контролю досягається за умови забезпечення достовірною фактичною інформацією. Лише за достовірної інформації, про стан об’єкта контролю, фінансовий контроль може досягти позитивного впливу на соціально – економічний розвиток держави, суттєво впливати на процес розширеного відтворення, стежити за дотриманням фінансової безпеки держави, сприяти збалансованості державного та місцевих бюджетів.

Організація фінансового контролю задля досягнення поставленої мети забезпечується на основі дотримання таких принципів:

Ø принцип системності контролю, який передбачає вибір суб’єктів і об’єктів контролю, предмету контролю та методики проведення контролю;

Ø принцип повноти охоплення об’єктів контролю через суцільне або вибіркове обстеження;

Ø принцип збалансованості контрольних дій;

Ø принцип самодостатності системи контролю, передбачає такий склад елементів контролюючої системи, який забезпечує ефективність її функціонування і розвитку;

Ø принцип відповідальності передбачає відповідальність контролюючих органів за ефективність проведення контролю та господарюючих суб’єктів - за наслідки контролю;

Ø незалежність фінансового контролю і законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю;

Ø принцип гласності і відкритості контрольних органів та дотримання таємниці, що захищається законом.

Зі створенням національної фінансової системи України виникла необхідність в підвищенні ролі державного фінансового контролю. Відповідно до Указу Президента України від 23 квітня 2011 року органи Державної контрольно-ревізійної служби замінені на органи Державної фінансової інспекції України. Положенням про Державну фінансову інспекцію України, Держфінінспекція визначена як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Багатогранність змісту фінансового контролю об’єктивно визначає його складну організаційну структуру. Передусім, існує необхідність упорядкування та застосування основних видів, форм і методів контролю. Адже певний вид контролю може бути організований у різних формах та різними методами. Для розмежування зазначених понять існує потреба у визначенні критеріїв систематизації контролю, забезпечення контролю на всіх стадіях процесу виконання операцій щодо створення і використання фондів фінансових ресурсів. Єдина система фінансового контролю формується на основі класифікації контролю за видами, формами і методами (рис. 25).

Необхідною складовою системи фінансового контролю є органи контролю. Відсутність концепції здійснення фінансового контролю, недосконале нормативно-правове забезпечення зумовлює недосконалість системи органів контролю в Україні.

В залежності від часу проведення фінансового контролю виокремлюють такі форми контролю: попередній (превентивний), поточний і наступний.

Поділ фінансового контролю на попередній, поточний і наступний обумовлений періодом здійснення контрольно – ревізійних процедур. Форма контролю є вираженням змісту залежно від часу вчинення контрольних дій.

Попередній контроль здійснюється на етапі ухвалення рішення при вивченні тієї чи іншої операції: перевірка проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів. Втім попередній контроль не варто обмежувати тільки етапом прийняття рішень у межах об’єкта, оскільки він виходить за його межі. Важливою ділянкою його діяльності є обґрунтування планів і нормативів при їх розгляді і затвердженні вищими органами. У процесі попереднього розгляду планів до їх затвердження вносяться відповідні зміни, що дає змогу контролювати реальність до виконання цих планів.

Рис. 25. Класифікація фінансового контролю.

Таблиця 22