МЕТОД ОПИТУВАННЯ.

Соціологічне опитування – це метод збору первинної соціологічної ін-ї за допомогою звернення з питаннями до респондентів. Основу со опитування складає опосередковане, а саме інтервю, соціально-психологічне спілкування соціолога та респондента. Популярність методу опитування полягає в тому, що це є відносно простий метод, володіє певною універсальністю (досл як обєктивні явища і процеси так і субєкт світ людини), його можна проводити як для великомаштабних досліджень так і при дослж малих соц груп: це є оперативний і відносно економічний меиод збору інф-ї. Відповідно до ступення охоплення генеральної сукупності: індивідуальні; вибіркові; суцільні. За способом комунікації між соціологом і респондентом: анкетні; поштові; інтервю.ю телефонні; пресові. За типом респондентів опитування поділ на: групові (соціометричні), експертні. За ступенем формалізації: вільні і формалізовані (чітко розроблений план та інструментарій).

Найчастіше використовують метод анкетування. Основні види: суцільний (напр перепис населення), вибірковий. Основний інструментарій анкетування: анкета – впорядкований за формою і змістом набір питань і висловів у вигляді опитувального листа. Анкета складається з таких частин: 1. Вступна частина (тут не треба подавати назву анкети, але заначити хто проводить анкету, мета опитування, яким чином будуть використані дані отримані під час опитування). Тут не бажано писати: „нас цікавить...”, „ми хотіли б дізнатися”; але краще, чим вони будуть корисні. Обовязково у першій частині потрібно гарантувати анонімність опитуваня. Наступна частина вступні запитання, які спрямовані на те, зацікавити респондента анкетою. Основна частина анкети. Тут вміщуються найважливіші питання, складені в логічній послідовності, зручній для респондента, найскладніші питання розміщуються у середині, далі питання приватного характеру, а на початку і в кінці – прості запитання. Перехід від простих до складних, а потім знову до простих питань в соц-ї назив „правилом воронки”. „Ефект випрамлінювання” – одне запитання може впливати на інше, тому між тими ставляться так звані буферні запитання. Питання про інформованість респондента ми ставимо на початок. Паспортичка – питання соц-демографічного хар-ру про респондента. Подяка респондентам за те що вони приділили час і заповнили анкету.

Види питань. Відповідно до змісту виділ питання: про факти; про поведінку (можна сформулювати ситуацію); про мотиви (навіщо, з якою метою); пит про оцінки (як можна оцінити, яке значення має...). відповідно до виконуваної ролі, пит.: основні; неосновні: а) контактні (допомагає завязати контакти між соціологом і респондентом), б) буферні (помякшити або ліквідувати взаємовплив запитань), в) питання-фільтри, г) заохочувальні, д) провокуючі, е) контрольні (одне і теж питання, але іншими словами, щоб перевірити правдивість відповіді). Відповідно до форми питання може бути: питання-шкали; питання малюнки; питання таблиці, питання-індекси, питання-проектування (створюють уявну ситуацію і пропонують респонденту діяти в ній). Відповідно до форми заповнення: відкриті питання (без варіантів відповіді, але є варіант своєї відповіді); закриті (подаються наперед сформульовані відпові, а респондент лише вибирає): а) дихотонічні(пит., де є лише два варіанти відпов.: так чи на), б) альтернативні (кілька варіантів відпов., але респондент обирає лише один), в) питання-меню (респондент вибирає кілька варіантів).

Вимоги до питань в анкеті: питання повині бути звязані з темою та завданнями дослідження; питання повині відповідати рівню культури респондентів; у варіантах відповіді не повині звучати відповіді: часто, рідко, справедливо, активно та ін., в які кожен респондент вкладає своє поняття, варіанти відповіді повинні бути чіткими; не повинно бути питань, які б навязували думку респонденту,питання повині бути відносно нейтральні; одне питання має запитувати щось одне, не можна наприклад „Де і коли”, потрібно „Де”, а потім „Коли”; варіантів відповіді не повино бути дуже багато; варіанти відповіді повинні бути максимально продумані; варіанти відповіді повинні бути на одній стороні.

Інтервю – це бесіда що проводиться за певним планом і передбачає прямий контакт дослідника і респонеднта. Потрібно передбачити хто буде проводити інтервю і підготувати його до цього. Форми інтервю: швидке (пресингове); тривала бесіда; формалізоване або вільне; клінічне або ж глибинне (відбувається обговорення за задалегідь обдуманими питаннями але відсутня послідовність і їхня форма не закріплена); фокусуюче (інтервю яке напрамлене на збір данних про конкретну ситуацію). Недоліки інтервю: значні витрати часу, трудомісткість, складність обробки результатів. Позитивні якості інтервю: ми отримуємо інформацію багату на деталі і емоційно забарвлену, ми можемо звертатися до тих респондентів, які не хочуть і не мають часу відповідати на запитання анкети, не має проблем із поверненням анкети.

Метод фокус-груп (метод глибокого групового інтервю). Фокус-групу інколи назив дискусійною групою. Опитування проводить у вигляді дискусії між членами фокус-групи.

Метод експортних оцінок – це опитування людини яка є експертоп у даній проблемі, його ще називають „дельфійським методом”. За допомогою нього можна: оцінити різні соціологічні системи, виявити сутнісні характеристики досліджувальних обєктів, здійснити розробки прогнозів. Існує кілька способів відбору індивідів в експертну групу: документальний (вибирається на основі соц-демографічних даних про них: освіту та ін); експерементарний (на основі результатів тестування); спосіб голусування (атестація експертів); спосіб самооцінки. Опитування експертів провдиться найчастіше за допомогою анкетування або інтервю.

Цим методом збирається первина соц інформація. Ми повинні обгрунтувати саме застосування методу опитування. Ми повинні чітко уявляти: тип проблеми, план, ресурси наявні у нас для проведення досл-ня. Звертати увагу на те, як буде оброблена інформація.