Потреби, як джерело активності особистості.
Проблема активності особистості — проблема суб'єктивного реагування особистості на вплив біосоціального середовища. Звертаючись до аналізу джерел активності особистості, ми відповідаємо на запитання: які спонукальні психологічні сили змушують людину ставити перед собою ту або іншу мету й домагатися її втілення? Відповівши на це запитання, ми дістаємо можливість зазирнути до анатомії діяльності людини й поведінки, наінтимніших сторін життя особистості, іншими словами, до її мотиваційної сфери.
Йдеться про явище, яке посідає досить суттєве місце в життєвій психології людини. В процесі активного спілкування людей, досягнення ними взаєморозуміння, у прагненні з'ясувати причини поведінки іншої людини завжди присутнє те, що називається мотивом учинку — спонукою, яка приводить до його здійснення.
Більшість дій людини має цільовий характер. Наприклад, людина змінює роботу, професію, починає або кидає навчання, залишає сім'ю, чинить кривду тощо. За спроби зрозуміти й пояснити цей учинок неминуче постає питання: які ж були чинники цього, чим людина керувалася, який мотив (або мотиви) її вчинку? Людина вдається до дії тому, що поставила перед собою якусь конкретну мету: змінити свій спосіб життя, досягти успіху в якій-небудь галузі, подолати власні недоліки, забезпечити собі добрий заробіток тощо. Але не кожна мета, яка виникає перед людиною, стає тим, що підштовхує до дії. Лише мета, яка має для людини привабливу силу, може протягом певного відтинка життя спрямовувати її психічну активність, роздуми, думки. В людини з'являється досить сильна внутрішня потреба в дії, виникає могутня спонука, яка й приводить її до вчинку.
Основу мотиваційної сфери особистості становлять потреби— динамічно-активні стани особистості, що виражають її залежність від конкретних умов існування і породжують діяльність, спрямовану на зняття цієї залежності. В процесі діяльності відбувається як розвиток особистості, так і перетворення середовища, в якому живе людина. Отже, потреби — це рушійна сила розвитку особистості.
Одна з властивостей потреб — їх пасивно-активний характер. З одного боку, вони задаються людині умовами її біосоціального існування й пов'язані з виникненням дефіциту в нормальній життєдіяльності — соціальній або біологічній 3 іншого — потреби детермінують активність, спрямовану на усунення цього дефіциту. Особливість нервово-психічного напруження полягає в тому, що юно містить потребу у своєму послабленні як передумови зняття напруження.
Іншою властивістю потреб є їх суб'єктивно-об'єктивнии характер. У процесі мотивацій суб'єктивна й об'єктивна сторони потреби виступають як єдність протилежностей.
Суб'єктивний бік потреби характеризується кількома моментами:
конкретний нестаток, потреба;
· суб'єктивне середовище потреби, фон, тобто внутрішня система потреб, рівень їх розвитку й стану в цю мить, які посилюють або послаблюють імпульс до дії;
· суб'єктивні засоби задоволення потреб;
· суб'єктивна цінність — значущість задоволення потреби й зусилля, необхідного для її задоволення.
Об'єктивний бік потреби:
а) об'єкт нестатку, потреби;
б)об'єктивне середовище —ситуація, що сприяє або не сприяє її задоволенню;
в) об'єктивні шляхи — засоби, можливості задоволення потреби;
г) об'єктивна цінність — значущість задоволення потреби й зусилля, необхідного для її задоволення.
Однією з головних властивостей потреб є предметність. Стан потреби характеризується чіткою предметною спрямованістю. Причому ця орієнтованість на зовнішній світ припускає включення цього зовнішнього в певній якості до внутрішньої системи життєдіяльності людини. Потреба в предметі відчувається заради його опанування як необхідного, але відсутнього в дану мить компонента системи в цілому. Потреба — це завжди відчування нестачі в чомусь певному. Цим пояснюється чітка автономність і диференційованість потреб у свідомості особистості. Потреби жорстко «заземлені» й «прив'язані» до певних об'єктів і явищ зовнішньої дійсності.
Суттєвим аспектом потреб є їх суспільно-особистісний характер. Потреби індивіда пов'язані з потребами суспільства, вони формуються й розвиваються в контексті розвитку останніх, їх не можна зрозуміти, не досліджуючи історичний розвиток суспільства. Аналізуючи потреби індивіда, треба враховувати особливості тих спільнот, до яких він належить. Належність до спільноти є однією з найважливіших детермінант мотиваційної сфери особистості. Оскільки будь-який індивід належить до низки людських спільнот, а в процесі його розвитку кількість спільнот змінюється, природно змінюється і система його потреб. Розвиток цієї системи не є процесом, який розгортається тільки «від індивіда», він є результатом розвитку його зв'язків з іншими людьми. Включаючись до кожної нової спільноти, особистість засвоює її потреби.
Потреби, притаманні людині, можна поділити на базові, похідні та вищі.
1. Базові потреби— це потреби в матеріальних умовах і засобах життя, у спілкуванні, пізнанні, діяльності й відпочинку. Вони диктуються об'єктивними законами життя індивіда в суспільстві та його розвитку як особистості. Кожна з базових потреб може мати різні рівні розвитку, пов'язані насамперед з певними етапами розвитку особистості. Так, потреба в діяльності має градації від потреби в «розрядці енергії» до потреби у праці; у спілкуванні — від аморфного нестатку в іншій людині до вищих форм прихильності до певної особистості (або спільноти); у пізнанні — від елементарної допитливості до палкого пошуку істини; у відпочинку — від потреби в релаксації й сні до тимчасової ізоляції від звичних форм суспільного життя.
2. Похідні потребиформуються на основі базових. До них належать естетичні потреби, потреба в навчанні.
3. Вищі потребивключають насамперед потреби у творчості й творчій праці.
Дата добавления: 2015-04-07; просмотров: 3068;