Основні характеристики психічних процесів.

Психічні процеси – це суб’єктивне відображення об’єктивної дійсності:

- Пізнавальні (відчуття, сприйняття, пам’ять, мова, мислення, увага, уява);

- Емоційні (емоції, почуття);

- Вольові (воля, вольові дії).

Психічні процеси забезпечують формуванню знань і первинну регуляцію поведінки і діяльності людини. У складній психічній діяльності різні процеси складають єдиний потік свідомості, що забезпечує адекватне віддзеркалення дійсності і здійснення різних видів діяльності. Психічні процеси протікають з різною швидкістю та інтенсивністю залежно від особливості зовнішньої діяльності і станів особистості.

Уся психічна діяльність людини - це сукупність пізнавальних, вольових і емоційних процесів.

Відчуття – це найпростіший процес відображення дійсності, окремих властивостей предметів при їх безпосередній дії на органи відчуття, якими є аналізатори.

Види відчуття:

1. За аналізаторами розрізняють: зорові, слухові;

2. За місцем розташування: експерогентивні, пропріоцентивні та інтегративні.

Сприйняття – це відображення в свідомості людини предметів і явищ в цілому при їх безпосередній дії на відчуття.

Види сприйняття: зорові, нюхові, смакові, дотикові; а також сприйняття в просторі, сприйняття руху, сприйняття часу.

Особливості сприйняття людини людиною заледать від віку, статі, індивідуальних особливостей.

Пам’ять – це процес відображення дійсності, який заключається в запам’ятовуванні, збереженні і відтворенні матеріалу.

Види памяті:

Мова – це система словесних знаків для спілкування і мислення. Функції мови: комунікативна, симантична, сигніфікативна. Види мовлення: зовнішнє (монолог, діалог), внутрішнє (слова про себе), письмове. Властивості мови: змістовність, зрозумілість, виразність, впливовість.

Мислення – складний процес опосередкованого відображення дійсності, суті предметів, їх зв’язків і відношення. Мислення орієнтується на дані відчуття і сприйняття. Психологія вивчає мислення як процес розуміння – форми мислення: поняття, судження, умовивід. Розумові операції під час мислення: аналіз, синтез, абстрагування, співставлення (порівняння), узагальнення. Також є теоретичне мислення (понятійне, образне) та практичне мислення (наочно-образне, наочно-дійове).

Увага – це спрямованість і зібраність психічної діяльності на певному об’єкті. Вона пов’язана з волею, інтересами, видом діяльності. Види уваги: довільна, мимовільна, післядовільна. Властивості уваги: об’єм (увага на декілька предметів), концентрація (затрата енергії), стійкість (збереження концентрації на протязі певного часу), переключення (з одного предмету на інший), рухливість, розподіл.

Уява – процес створення мови, образів нових предметів на основі переробки знань, які людина отримала в результаті власного досвіду. Функції уяви: формування внутрішнього плану дій, реголювання емоційних і пізнавальних процесів, прогнозування діяльності. Засоби уяви: агглютинація (склеювання), аналогія, акцентування, типізація. Види уяви: довільна (творча, відтворювальна), мимовільна, активна, пасивна, мрії.

Емоції- переживання людини свого відношення до дійсності. Властивості: сила, тривалість. Біполярність, невизначеність. Існує зв’язок емоцій з особливостями діяльності, рівнем розумового розвитку, естетичним вихованням, індивідуально-психологічними особливостями.

Воля – реголююча сторона свідомості, яка виявляється в здатності людини здійснювати довільні дії та вчинки, що вимагабть подолання труднощів і спрямовані на досягнення поставленої мети.