Механізми психологічного захисту за З.Фрейдом.

Поява наукового поняття "психічній захист" зумовлена становленням теорії особистості в руслі психоаналізу. Вперше цей термін з'явився в 1894 р. в роботі З. Фрейда «Захисні нейропсихози». З.Фрейд в контексті дослідження трьох інстанцій людської психіки ("Воно", "Я", та "Над-я"), вживає термін "захист" як найбільш загальну назву для всіх типів механізмів, які "Я" використовує для подолання внутрішніх конфліктів. Такі конфлікти зумовлюються суперечливістю інстинктивних потреб, керованих принципом задоволення та вимогами суспільства. Виникнення конфлікту супроводжується відчуттями страху, докорів сумління, тривоги. Засоби, які використовує особистість ("Я") для подолання таких станів, в психоаналізі отримали назву "захисні механізми".

Захисні механізми - це система регуляторних механізмів, які служать для усунення або зведення до мінімальних негативних, травмуючих особу переживань. Ці переживання в основному пов'язані з внутрішніми або зовнішніми конфліктами, станами тривоги або дискомфорту. Механізми захисту направлені на збереження стабільності самооцінки особи, її образу Я і образу світу, позбавити значущості і тим самим знешкоджувати психологічно травмуючі моменти.

На якийсь час захисний механізм необхідний, оскільки людина в даний момент не може розв'язати проблему, але якщо час йде, а людина проблему не вирішує, то потім цей захисний механізм може бути перешкодою особового зростання, тобто самі захисні механізми часто породжують все нові і нові проблеми, причому справжню свою проблему людина ховає, підміняючи її новими «псевдопроблемами».

Як форми захисту найдетальніше З.Фрейдом були описані: витіснення, заперечення, інверсія, ізоляція і сублімація.

Витіснення (придушення бажань) - це дія, за допомогою якої суб'єкт прагне усунути або утримати в несвідомому уявлення, пов'язані з бажаннями (думки, образи, спогади). В результаті витіснення людина як би не помічає деяких елементів свого психічного життя. Але витіснення лише тимчасово може деактуалізувати внутрішню суперечність, утримуючи її у сфері несвідомого. З часом витіснений зміст може актуалізуватися. Психічна енергія пригнічених бажань присутня в тілі людини, незалежно від її свідомості, знаходить свій хворобливий тілесний вираз.

Заперечення - відхід у фантазію, заперечення якої-небудь події, коли людина відмовляється визнати, що сталося неприємність, проявляє яскраву байдужість до логіки, не помічає суперечностей в своїх думках. Заперечення найтиповіше для маленьких дітей і індивідуумів більш старшого віку з пониженим інтелектом.

Інверсія - підміна дії, думки, відчуттів, що відповідають справжньому бажанню, на діаметрально протилежні поведінку, думки, відчуття. Поява інверсії ініціюється конфліктом між бажанням і забороною на його задоволення з боку Супер-его.

Ізоляція - це відділення психотравмуючої ситуації від пов'язаних з нею душевних переживань, від решти психічної сфери, що може приводити до роздвоєності особистості, неповного «Я». Заміна ситуації відбувається як би неусвідомлено, принаймні не зв'язується з власними переживаннями. Все відбувається неначе з кимось іншим. Ізоляція ситуації від власного его особливо яскраво виявляється у дітей.

Сублімація - це найбільш поширений захисний механізм, за допомогою якого лібідо і агресивна енергія трансформуються в різні види діяльності, прийнятні для індивіда і суспільства. Різновидом сублімації може бути спорт, інтелектуальна праця, творчість. Сублімована енергія, на думку Фрейда, створює цивілізацію.

Проекція - приписування іншій людині своїх власних якостей, думок, відчуттів - тобто «віддалення загрози від себе». Коли щось засуджується в інших, саме це не приймає людина в собі, але не може визнати це, не хоче зрозуміти, що ці ж якості властиві їй самій. Проекцією пояснюється соціальні забобони і феномен «козла відпущення», оскільки етнічні і расові стереотипи є зручною мішенню для її прояву.

Регресія - повернення на більш ранній, примітивний спосіб реагування. Стійкі регресії виявляються в тому, що людина виправдовує свої вчинки з позиції мислення дитини, не визнає логіку, відстоює свою думку, не дивлячись на правоту аргументів співрозмовника. В основному це виявляється в стресовій ситуації.Людина не розвивається психічно і деколи повертаються дитячі звички,прагнення залучити близьких, оточуючих людей у вирішення своїх проблем.

Інтроекція - це процес, в результаті якого те, що йде ззовні сприймається як те, що відбувається усередині. Так, маленькі діти вбирають в себе всілякі позиції і форми поведінки значущих в їх житті людей, видаючи в подальшому це за свою думку.