Емоції і стрес в житті людини.

Під емоціями розуміють, з одного боку, своєрідне вираження суб’єктивного відношення людини до предметів і явищ навколишньої дійсності у формі безпосередніх переживань приємного або неприємного (емоції в широкому значенні слова), а з іншого – лише реакцію людиниі тварини на впливи внутрішніх і зовнішніх подразникі, пов’язаних із задоволенням або незадоволеням біологічно значущих потреб (емоції у вузькому значенні слова).

Через емоції як систему сигналів людина дізнається про значимість того, що відбувається. Емоції можуть бути позитивними, пов’язані з переживанням приємного, і негативними, коли переживається неприємне; стенічними, що підвищують активність особистості, й астенічними, що знижують її активність. В емоційному плані люди, як особистості, відрізняються один від одного емоційною збудливістю, тривалістю і стійкістю виникаючих емоційних переживань, домінуванням стенічних або астенічних, позитивних чи негативних емоцій тощо. Але головна відмінність – в силі і глибині почуттів, в їх змісті і предметному співвідношенні. Семе система і динаміка типових емоцій характеризує людину як особистість.

Спроби дати універсальну класифікацію емоціям намагались багато вчених. Основоположник наукової психології В.Вундт вважав, що число емоцій настільки велике (значо більше 50000), що мова не має у своєму розпорядженні достатньої кількості слів для їхнього позначення. Проте можна виділити ряд таких емоцій: 1. Альтруїстичні емоції (ці переживання виникають на основі потреби в сприянні, заступництві іншим людям, в бажанні приносити людям радість і щастя); 2. Комунікативні емоції (виникають на основі потреби в спілкуванні); 3. Глоричні емоції (ці емоції пов’язані з потребою в сомоствердженні, славі, у прагненні завоювати визнання, пошану); 4. Праксичні емоції (виникають у зв’язку з діяльністю, її успішністю чи неуспішністю, бажанням домогтися успіху в роботі, наявністю труднощів); 5. Пугнічні емоції (вони пов’язані з потребою в подоланні небезпеки, на основі якої виникає інтерес до боротьби. Це прагнення гострих відчуттів, захват небезпекою, ризиком, почуття спортивного азарту); 6. Романтичні емоції (прагнення до всього незвичайного, таємничого, незвіданого); 7. Гностичні емоції (це те, що звичайно називають інтелектуальними почуттями. Вони пов’язані не просто з потребою в одержанні будь-якої інформації, а з потребою в когнітивній гармонії); 8. Естетичні емоції (стосовно цих емоцій існують два основні погляди. Перший: естетичні емоції в чистому вигляді не існують. Є переживання, в яких переплітаються різні емоції. Другий: естетична емоція є не що інше як почуття краси); 9. Гедоністичні емоції (це емоції, які пов’язані із задоволення потреби в тілесному і духовному комфорті); 10. Акизитивні емоції (ці емоції спричиняються інтересом до заощадження, колекціонування, придбання речей).

Стрес – стан нервово-психологічного напруження, до якого може привести вплив екстримальних умов діяльності. цим терміном визначаються як власне стресові явища, так ідеякі проміжні стани. Стрес може бути позитивним, проте частіше негативним. У стані стресу виникають ускладнення у здійсненні функцій, пов’язаних з спрямованістю мислення на вирішення певних завдань. Це відбувається з тим, що стрес виступає як чинник, що руйнує попереднє «емоційне планування», а в кінцевому результаті і всю схему майбутньої діяльності або спілкування. При сильному стресі виникає загальна реакція збудження, і поведінка людини стає дезорганізованою, рівень виконання різко падає. Ще більше посилення стресу призводить до загального гальмування, пасивності, бездіяльності.

Як правило, стресорами (чинники стресу) виступають емоційно-негативні подразники (невдачі в діяльності і спілкуванні, страх критики або прийняття відповідального рішення, перевантаження інформацією).

Міра стресової реакції людини залежить не тільки від сили і тривалості зовнішнього емоційного впливу (стресора), але і від сили нервової системи, від багатьох якостей її особистості, від минулого досвіду, тренованості тощо.