Властивості і особливості сприймання. Сприймання часу, простору і руху.

Властивості сприйманняне є природженими. Вони розвиваються на протязі всього життя.

Предметність.Чуттєві дані, що виникають в процесі сприймання і наочний образ, що формується при цьому в той же час набувають предметного значення, тобто відносяться до певного предмету. Предметність сприймання виявляється в тому, що об'єкт сприймається нами саме як відокремлене в просторі і часі окреме фізичне тіло. Найбільш яскраво дана властивість виявляється в феномені виділення фігури і фону. Предметність пов'язана також з функціональною специфікою сприйнятого, адже кожний предмет має не тільки певні обриси форми, але й специфічне призначення у світі людини, тобто перцептивні образи завжди мають певне змістовне значення.

Цілісність - у нашому сприйманні цілісна структура образу домінує над окремими елементами цієї структури, тобто людина надає перевагу не окремим елементам, а цілісним структурам.

При аналізі цілісності сприймання можна виділити два взаємопов'язаних аспекти: об'єднання різних елементів в ціле; незалежність створеної цілісності (в певних межах) від якості елементів.

Закони цілісного сприйманий форми:

1. Закон чіткості або доброї форми. Наше сприймання виділяє найбільш геометрично чіткі структури. Цей закон відіграє значну роль в оборонній техніці, коли для маскування складних форм достатньо замаскувати найбільш чітку частину.

2. Закон доповнення до структурного тіла. Чіткі, але не закінчені структури, завжди доповнюються до чіткого геометричного цілого. Фігури ми доповнюємо у сприйманні.

3. Закон близькості: в будь-якому полі, що містить декілька об'єктів, ті з них, що розміщені найбільш близько один біля одного, візуально можуть сприйматися цілісно, як один об'єкт.

4. Закон колективного руху або спільної долі: безліч елементів, що рухаються з однаковою швидкістю і по одній траєкторії, сприймаються цілісно - як єдиний об'єкт, що рухається

5. Закон однорідності або подібності: чим більше частини схожі одна на одну по будь-якій якості, з тим більшою ймовірністю вони будуть сприйматися як розташовані разом.

Константність (віл лат. - незмінний) означає відносну стійкість наших сприймань незалежно від дій, які відбуваються з об'єктами. Інформація, яка отримується нашими аналізатором постійно змінюється, тому сформувалася властивість нашої перцептивної системи компенсувати ці зміни та зберігати постійні образи сприймання. Якби ми не мали цієї властивості, в момент руху, при кожній зміні відстані до предмету, коли ми хоча б трохи повертаємо голову або змінюється освітлення, практично безперервно мінялися б і всі основні ознаки, за допомогою яких людина дізнається про предмет. Людина перестала б сприймати світ постійних явищ, і сприймання не могло б служити засобом пізнання об'єктивної дійсності. Тобто ця особливість забезпечує відносну стабільність оточуючого світу.

Узагальненість означає віднесеність кожного образу до деякого класу об'єктів, які мають назву. В цьому відображається вплив не тільки мови, але й досвіду даної людини. По мірі розширення досвіду сприймання, образ, зберігаючи свою індивідуальність і віднесеність до конкретного предмету, відноситься до найбільшої сукупності предметів певної категорії, тобто класифікується. Саме класифікація забезпечує надійність правильного розпізнавання об'єкту незалежно від його індивідуальних особливостей і викривленню, які не виводять об'єкт за межі класу. Значення узагальненості розпізнавання виявляється, наприклад, в спроможності людини вільно читати текст незалежно від шрифту або почерку, яким він написаний. Узагальненість сприймання дозволяє завбачувати деякі властивості, які є характерними для класу.

Апперцепція- залежність сприймання від змісту психічного життя людини, від особливостей його особи. Ця залежність виявляється в наступному:

- при сприйманні будь-якого предмету або явища активізуються і сліди минулого сприймання;

- зміст сприймання визначається і поставленим перед людиною завданням, і мотивами її діяльності;

- зміна змісту сприймання під впливом настанови суб'єкта;

- різноманітні емоційні стани, в яких знаходиться суб'єкт в момент сприймання, можуть впливати на його зміст.

Розрізняють сталу апперцепцію - залежність сприймання від усталених особливостей особи (світогляду, переконань, освіченості та інше) і тимчасову апперцепцію, в якій відображаються ситуативно психічні стану (емоції, настанови, що виникають тощо).