МІКРОГЛІЯ

До мікроглії відносять клітини, які можна вважати імунокомпетентними клітинами нервової системи. Уперше їх було описано Ортегою в 1919 р. Клітини мають незначні розміри (до 5 мкм), невизначену форму (від трикутної до видовженої), численні розгалужені відростки, темне ядро з великими брилками хроматину. У їхній цитоплазмі міститься багато лізосом, гранули ліпофусцину та щільні пластинчасті тільця. Головною функцією цих клітин є фагоцитоз. При пошкодженні нервової тканини мікроглія дуже швидко розмножується та активується. Однак в інтактному мозку її функцію остаточно не з'ясовано.

Слід зазначити, що всі типи глії виконують опорно-механічну функцію. Астроцити та олігодендроцити утворюють один з одним та нейронами численні контакти, через які здійснюються метаболічні та трофічні взаємодії між нейронами та глією. Гліальні клітини не тільки утворюють мієлінову оболонку навколо відростків нейрона, але ще й оточують окремі синапси та синаптичні комплекси. Після припинення дії синаптичної передачі астроцити та олігодендроцити захоплюють із синаптичної щілини залишки нейромедіаторів та їх складові частини. Зокрема, повністю поглинається глією катехоламіни, ГАМК, ряд пептидів, амінокислотні медіатори. Навпаки ацетилхолін спочатку розщеплюється ферментами у синаптичній щілині на складові, які потім поглинаються пресинаптичною частиною. Іноді глія виступає в якості регулятора синаптичної передачі. Здатність глії контролювати іонний склад міжклітинної рідини забезпечує стабільність внутрішнього середовища мозку, яке необхідне для нормального функціонування нервової тканини та, у першу чергу, для генерації нейронами імпульсів. До того ж, переважно у гліоцитах накопичується запаси глікогену – головного енергетичного субстрату мозку, і ліпідів.