РЕГЕНЕРАЦІЯ НЕЙРОНІВ

Раніше вважали, що нейрони – це стабільна популяція клітин, які втрачають здатність до мітотичного поділу в постнатальному періоді. Відновлення нейронів можливе лише за рахунок механізмів внутрішньоклітинної регенерації. Сьогодні нейрогістологи мають усе більше доказів того, що за певних умов поділ нейронів (вірніше, їхніх незрілихі попередників) у головному мозку дорослої людини відбувається протягом усього життя. Це чітко доведено для нейронів гіпокампа приматів і людини. Показано, що в корі головного мозку дорослих мавп (префронтальна, темпоральна, задня парієтальна ділянки) утворюється декілька тисяч нейронів щодня. Спочатку нервові клітини розмножуються в ділянці мозку, яка називається субвентрикулярною зоною, а звідти мігрують до відповідних місць, де відбувається їхнє дозрівання.

При травмах відновлення нервових клітин, як показано, певним чином залежить від продукту експресії специфічного гена Hsp27 (як припускають, він захищає нейрони від смерті). При його введенні молоді нейроцити виявляють опір до надзвичайно сильних подразників. Отримані дані дають надію на лікування цілої низки нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Паркінсона, Альцгеймера, Хантінгтона й захворювань, що супроводжуються паралічем.

НЕЙРОГЛІЯ

Другим важливим компонентом нервової тканини є нейроглія. Цей термін був запропонований німецьким патологом Р. Вірховим, який уперше описав дрібні зірчасті та веретеноподібні клітини, що вистеляють стінки шлуночків головного мозку та центральний канал спинного мозку. Термін "нейроглія" в перекладі з грецької означає "клей" і підкреслює важливу функцію нейроглії як сполучного елемента між нейронами та посередника з кровоносними судинами (рис. 6.6, кольорова вставка ).

Гліоцити (клітини нейроглії) виконують у нервовій тканині захисну та опорно-трофічну функцію, а також відіграють певну роль у виникненні, передачі, проведенні нервового імпульсу та метаболізмі нейромедіаторів. Ці клітини становлять майже половину об'єму мозку. Мембранний потенціал клітин нейроглії значно вищий (90 мв), ніж у звичайних нейроцитів (60–80 мв). До того ж чутливість нейрогліальних клітин до зміни іонного складу позаклітинного середовища значно вища, ніж чутливість нейронів. Це пояснюється вищою активністю Na⁺/K⁺-АТФази та проникністю мембрани клітин нейроглії. У разі сильного функціонального навантаження нейронів кількість клітин-сателітів навколо них відчутно збільшується; реактивні зміни нейроцитів також супроводжуються вираженими змінами перинейрональної глії. Клітини нейроглії можуть ділитися в постнатальному онтогенезі.

Розрізняють макро-, мікро- та епендимну глії. Попередниками макро- та епендимної глії є гліобласти. Вважають, що мікроглія має мезодермальне походження, можливо від промоноцитів кісткового мозку, але це питання до кінця ще не вирішено.