Керівництво в організації
Особистісні якості лідера, звичайно ж, відіграють велику роль у його практичній діяльності. Однак в остаточному підсумку важливіше не те, що являє собою лідер як особистість, а те, що ця особистість робить і як поводиться. Тому дослідниками лідерства було запропоновано кілька підходів до опису поводження лідера, яке можна охарактеризувати як стиль лідерства.
Одним з перших опис стилів лідерства дав К.Левін, що виділив авторитарний, демократичний і пасивний стилі. Хоча висновки Левіна ґрунтувалися на даних польових досліджень, його класифікація не одержала широкого поширення, оскільки стилі лідерства не погоджувалися з природою завдання, що виконувала група, і слабко враховувалися відносини між її членами. Тому були початі спроби удосконалити підхід, заснований на аналізі поводження лідерів.
Пізніше Р.Танненбаум і У.Шмідт запропонували схему, що одержала назву континуума лідерського поводження (мал. 7.1), яка показує, що лідер має широкий вибір форм поводження стосовно своїх послідовників. Важливою особливістю підходу Танненбаума-Шмідта була влада – можливість діяти чи впливати на ситуацію та поводження інших людей [4].
Орієнтація на відношення | Надання повноважень | |||||
Демократична поведінка | Свобода для послідовників Використання влади лідером | Лідер дозволяє послідовникам діяти в певних, обумовлених рамках | ||||
Лідер встановлює рамки, групі дозволяє приймати рішення | ||||||
Лідер представляє проблему, вислуховує та приймає рішення | ||||||
Лідер представляє попереднє рішення, яке може бути змінено | ||||||
Лідер висуває ідеї та ініціює питання | ||||||
Лідер “продає” рішення | ||||||
Авторитарна поведінка | Лідер приймає рішення та оголошує його | |||||
Орієнтація на завдання | Використання влади | |||||
Мал. 6.1. Континуум лідерської поведінки Танненбаума-Шмідта
При цьому стиль лідерства повинен вибиратися в залежності від того, яке джерело повноважень лідера: формальна влада (тобто влада, якою володіє лідер унаслідок свого формального становища в організації) чи особистісні якості.
Якщо влада лідера ґрунтується переважно на його особистісних якостях, то поводження лідера в більшій мірі демократичне й орієнтоване на відносини; лідер при цьому надає послідовникам велике поле дій. При русі до протилежного кінця континуума поводження лідера стає більш авторитарним і орієнтованим на розв’язання задачі, причому послідовникам надається усе менше поле дій.
Можливість “переключення швидкостей” лідерства визначається багато в чому тим, якою владою і впливом володіє менеджер. Нестача владних повноважень може різко знижувати ефективність індивідуальної діяльності керівника, у той час як їхній надлишок може приводити до зловживання владою, як показує мал. 6.2.
Ефективна | |||
Діяльність керівника | |||
Неефективна | |||
Неадекватно слабка | Достатня | Надмірна | |
Індивідуальна влада |
Мал. 6.2. Вплив влади на ефективність діяльності керівника
Дослідники давно цікавилися джерелами особистої влади. Американські науковці Дж.Френч і Б.Рейвен запропонували класифікацію, засновану на виділенні п’яти основних джерел влади. Короткий опис цих джерел наведено в табл. 6.1.
Таблиця 6.1
Дата добавления: 2015-04-07; просмотров: 780;