Осадові тіла

Роль пептидов в регуляции активности ЦНС установлена сравнительно недав­но, поэтому уверенно говорить о пептидергической передаче можно лишь в от­ношении некоторых соединений. Так, энкефалины и эндорфины являются аго-нистами опиоидных рецепторов мозга. Субстанция Р участвует в передаче болевых (ноцицептивных) импульсов в спинном мозге. Многие физиологически актив­ные пептиды (холецистокинин, пептид дельта-сна, VIP, нейропептид Y) имеют места связывания в ЦНС, но полностью их роль как нейромедиаторов пока не доказана. Предполагается, что эти вещества могут оказывать на синаптическую передачу регулирующее (нейромодуляторное) действие.

Известны и другие вещества, которые наряду с нейромедиаторной функцией (передачей возбуждения в синапсах) оказывают на синаптическую передачу в ЦНС регулирующее действие, т.е. выполняют роль нейромодуляторов. К таким веще­ствам могут быть отнесены аденозин, АТФ, оксид азота, гистамин. В регуляции ряда функций ЦНС принимают участие простагландины.

Анализ нейромедиаторных систем головного мозга позволил найти возмож­ные «мишени» действия для лекарственных веществ.

Большинство лекарственных веществ, влияющих на ЦНС, воздействуют на синаптическую передачу в головном или спинном мозге. Вещества могут действо­вать на различных этапах синаптической передачи как на пресинаптическом, так и на постсинаптическом уровне. Лекарственные вещества могут воздействовать на синтез медиатора (леводопа), выделение медиатора в синаптическую щель (ам­фетамин). Эффекты многих лекарственных веществ связаны со стимуляцией со­ответствующих рецепторов (опиоидные анальгетики, бензодиазепины) или с бло­кадой рецепторов (антипсихотические средства). Используются вещества. которые ингибируют обратный нейрональный захват медиатора (трицикличёс-кие антидепрессанты), нарушают процесс депонирования медиатора в везикула? (резерпин) и процесс метаболической инактивации медиатора в цитоплазме не­рвной клетки (ингибиторы МАО).

Кроме того, некоторые лекарственные вещества оказывают влияние на ЦНС, непосредственно взаимодействуя с ионными каналами (противоэпилептические средства из группы блокаторов натриевых, кальциевых каналов) или фермента­ми (парацетамол - ингибитор циклооксигеназы).

Известны вещества, которые оказывают нормализующее действие на энерге­тический обмен в нервных клетках (ноотропные средства).

Лекарственные вещества, действующие на ЦНС, подразделяются на следую­щие группы:

- средства для наркоза;

- снотворные средства;

- противоэпилептические средства;

- противопаркинсонические средства;

- болеутоляющие средства (анальгетики);

- аналептики;

- психотропные средства: нейролептики, антидепрессанты, соли лития, анк-сиолитики, седативные средства, психостимуляторы, ноотропные средства.

Средства для наркоза, снотворные наркотического типа действия оказывают неизбирательное (общее) угнетающее действие на ЦНС.

Противоэпилептические и противопаркинсонические средства, анальгети­ки, нейролептики, анксиолитики оказывают относительно избирательные угне­тающие эффекты на определенные структуры и функции ЦНС.

Аналептики стимулируют жизненно важные центры - дыхательный и сосу-додвигательный. Психостимуляторы активируют высшую нервную деятельность.

Осадові тіла

До осадовихтіл відносять геологічні утворення, які виникли при накопиченні продуктів фізичного та хімічного руйнування земної кори, в морях (теригенні, хемогенні та органогенні), озерах (такі ж за характером, що і морські), болотах (переважно органогенні), річках (алювій), а також при діяльності тимчасових водних потоків (делювій та пролювій), вітру (еолові відклади), підземних вод (печерний алювій тощо), льодовиків (моренні, флювіогляціальні та лімногляціальні відклади) та наступних літологічних перетворень цих продуктів у гірські породи. Крім того, до числа таких тіл відносять продукти вивітрювання, які залишилися на місці (елювій, кори вивітрювання).

2.2.1. Літогенетичні стани осадових тіл

Продукти осадконакопичення, що створюють осадові тіла, поступово під впливом хімічних процесів, діяльності певних мікроорганізмів, а також унаслідок зростання температури і літостатичного тиску при зануренні проходять шлях еволюційних перетворень від мулистих чи пухких осадків до твердих осадових порід. Весь цикл подібних перетворень називається літогенезом. Літологи, які вивчають осадові породи, виділяють у рамках відзначеного циклу, з урахуванням зміни агрегатного стану осадової речовини, водонасичення, пористості, густини, мінерального складу, структури й текстури, цілий ряд стадій літогенезу, серед котрих в узагальненому вигляді відзначають стадії седиментогенезу, діагенезу, метагенезу та катагенезу. Відповідно до цих стадій осадові тіла набувають літологічного стану: 1) седиментогенетичного, 2) діагенетичного, 3) катагенетичного, 4) метагенетичного.

Седиментогенетичний стан осадових тіл.Осадові тіла в цьому станіпредставлено консистентними осадками, що формуються безпосередньо при осадконакопиченні, та пухкими осадовими породами, діагенез яких за тих чи інших причин не відбувся чи сильно уповільнився.

Консистентні осадки являють собою водонасичені мули (кількість води може досягати 50% і більше) та колоїдоподібні кременисті, у деяких випадках і хемогенні карбонатні осадки – речовини, реологічні властивості котрих наближаються до в'язкої, рідинної. Наприклад, типові для цього стану вологі глини мають в'язкість приблизно 10² Па×c.

Пухкі породи – природні речовини, в яких міцність на відрив на один чи більше порядків менше опору на стиснення. Вони легко руйнуються при зсуві. До таких порід відносяться піски, жорства, гравій, галечник та інші подібні утворення, а також землисті продукти вивітрювання та родючі ґрунти.

Діагенетичний стан осадових тіл. Осадовим тілам цього стану відповідають відносно тверді осадові породи, які знаходяться на стадії діагенезу.

Діагенез як явище носить направлений характер, що знаходить свій вираз у поступовій зміні фізичних властивостей осадового матеріалу. Подібне явище реалізується шляхом поступового ущільнення осадку, втрати води та хімічних перетворень – перекристалізації певної, а в деяких випадках навіть значної його частини. Перекристалізацією особливо активно (і в першу чергу) охоплюються карбонатні та кременисті компоненти осадків. Такі хімічні перетворення стимулюються вертикальною та горизонтальною циркуляцією мулових розчинів в осадку. Активну участь в їх реалізації беруть бактерії, які присутні в осадку. Крім того, на характер хімічних реакцій суттєво впливає насиченість осадку органікою, дія котрої як хімічної речовини в різних випадках приводить до відновлюваних чи окисних реакцій.

Для осадових порід, які знаходяться в діагенетичному стані, з мінеральних новоутворень найбільш характерні глауконіт, залізистий хлорит, каолініт, гідрослюди, монтморилоніт, цеоліти, оксиди та гідроксиди заліза, пірит, марказит, кальцит, доломіт, опал, халцедон та інші аутигенні мінерали. Ці мінерали звичайно створюють малі за розмірами зерна, ооліти, сфероїди конкреції, стягання, а також агрегати, що складають цемент.

Типовими для діагенетичного стану є глинисті сланці, глинисті аргіліти та алевроліти, пісковики та інші грубоуламкові породи на глинистому цементі, буре вугілля, кам'яна сіль, опало-халцедоністі породи, глинисті вапняки, мергелі та інші їм подібні породи. Пористість їх коливається від 5% до 50%.

Осадові породи зазначеного типу, згідно з даними М.В.Гзовського та інших, можуть досягати в'язкості до 10¹⁷ Па×с.

Катагенетичний стан осадових тіл.Осадові тіла в цьому стані відзначаються перетворенням осадових порід, що їх складають, на дуже тверді породи типу аргілітів, пісковиків, конгломератів, вапняків, кварцитів тощо. Такі перетворення (їх називають катагенезом) відбуваються без участі органіки і мікроорганізмів та ініціюються виключно зростанням температури та тиску при подальшому зануренні осадових товщ. Реалізуються ці процеси шляхом: 1) часткового розчинення під тиском уламкових зерен кварцу, польових шпатів, 2) інтенсивної масової гідрослюдизації та хлоритизації глинистої речовини, 3) перекристалізації карбонатної та кременистої речовини. Пористість порід при цьому зменшується до 3-5%. З'являються регенераційні структури в уламкових породах, перекристалізаційні в карбонатних та кременистих породах, орієнтовні в глинистих породах.

За М.Г.Гзовським, осадові породи, які за ступенями літогенезу, можна вважати, відповідають катагенетичному стану (грубошаруваті та масивні пісковики, конгломерати тощо), мають в'язкість від 10¹⁷ до 10²⁰ Па×с.

Метагенетичний стан осадових тіл.Тіла, які знаходяться у даному стані,складаються осадовими породами, що зазнали таких глибоких, вторинних змін (метагенез) порід, котрі близькі чи навіть тотожні початковим стадіям регіонального метаморфізму та динамометаморфізму. За в'язкістю ці породи зрівнюються з виверженими та метаморфічними, в'язкість котрих у деяких випадках на два-три порядки перевищує аналогічні фізичні властивості осадових порід попереднього стану. Ущільнення при таких змінах суттєвої ролі не відіграє, бо воно раніше, на стадії катагенезу, досягло критичних величин. Відбуваються, головним чином, мінеральні зміни, які приводять до появи серициту, мусковіту, залізо-магнезіального та магнезіального хлориту, альбіту, епідоту та інших відносно низькотемпературних метаморфічних мінералів.