Типи шаруватості

Будь-яка шаруватість за урахуванням потужності шарів поділяється на тонку та грубу. Перша характеризується товщиною шарів не більше перших десятків сантиметрів, а друга – значною, яка може досягати навіть десятків метрів, потужністю шарів.

Типи шаруватості за формою шарів та кутами між поверхнями нашарування.Шаруватість за цими ознаками поділяється на: 1) паралельну, 2) хвилясту, 3) косу і 4) лінзоподібну.

У паралельній шаруватості форма шарів близька до плитоподібної, тобто поверхні нашарування майже паралельні між собою (рис. 2.2.8, а). Така шаруватість характерна для відкладів шельфу і глибоководних зон моря, а також озер.

Хвиляста шаруватість має хвилясті поверхні шарів (рис. 2.2.8, б). Вона формується при знакозмінних рухах, які, наприклад, мають місце у прибережних зонах морів та озер, ділянках припливів та відпливів.

Коса шаруватість характеризується гострокутним зчленуванням окремих пачок шарів (рис. 2.2.8, в). Поверхні нашарування в неї можуть бути прямі, криволінійні, хвилясті та навіть опуклі в один чи інший бік. Виникає така шаруватість при русі осадкоутворюючого середовища в певному напрямку, що, наприклад, характерно для річок (переміщення русла – перестративна фаза алювіальної акумуляції) та еолових форм (рух дюн, барханів тощо).

Лінзоподібна шаруватість відрізняється різноманіттям форм шарів та різкою (упритул до нульових значень) зміною потужності на незначній відстані (рис. 2.2.8, г). Така шаруватість утворюється при стрімкій зміні швидкості й напрямку руху осадового матеріалу у водному та повітряному середовищах. Наприклад, вона характерна для припливно-відпливних ділянок морів і океанів. Практично завжди шаруватість подібного типу мають еолові відклади.

Генетичні типи шаруватості.Генетичні типи шаруватості визначаються за палеогеографічними умовами та способами осадконакопичення. За цими ознаками шаруватість поділяють на наступні типи: 1) седиментаційну, 2) градаційну, 3) турбідитну і 4) косу.

Рис. 2.2.9. Генетичні типи шаруватості: а – седиментаційна,

б – градаційна, в –турбідитна

Градаційна шаруватість знаходить свій вираз у поступовій зміні по вертикалі осадків за розмірами уламкового матеріалу, що їх складає. Наприклад, характерною послідовністю подібної зміни знизу доверху є: 1) галечник, 2) гравій, 3) пісок, 4) алеврит, 5) глина (рис. 2.2.9, б). Формування подібної шаруватості породжується направленою зміною умов осадконакопичення, викликаною трансгресією чи регресією моря або гранулометрично диференційованим за швидкістю осадженням матеріалу з так званих каламутних потоків. У першому випадку границі між шарами досить чіткі, тоді як у другому перехід від одного шару до другого дуже поступовий.

Турбідитна шаруватість також пов'язана з діяльністю "каламутних" потоків. Вона відрізняється від градаційної: 1) поганою відсортованістю матеріалу, 2) відсутністю чітких границь між скупченнями різних за розмірами уламкового матеріалу, 3) обволіканням відносно великих уламків більш дрібноуламковим матеріалом (рис. 2.2.9, в). Осадові тіла із шаруватістю подібного типу називають турбідитами.

Особливості косої шаруватостірозглянуто вище.