ВОДЯНІ ЗНАКИ

З використанням паперу об’єктом дослідницької діяльності палеографа стають водяні знаки. При розливі паперової маси на сітку попередньо виготовлявся малюнок із шовкових ниток, тонкого дроту або інших матеріалів, які при просвічуванні паперу дають його зображення. Назва «філігрань» походить із французької мови, що означає витонченість, легкість, прозорість водяних знаків, філіграней. Перший фіксований водяний знак у вигляді хреста належить до 1282 р. Він був виготовлений на італійському папері. Крім цих знаків, просвічувалась на папері сітка у вигляді тонких, прозорих ліній горизонтальних і вертикальних, які мали назви французького походження — «вержер» і «понтюзо». Водяні знаки дають можливість із великою точністю визначати походження паперу, а головне — час написання рукопису або друкованого джерела. Ось чому багато вчених присвятили себе вивченню і дослідженню паперу, збиранню водяних знаків, створенню науки — філігранології, яка сформувалась протягом XIX — XX століть. І.Лаптєв, К.Тромонін, О.Батовський, І.Каманін і О.Витвицький зробили значний внесок у філігранологію.

Рукописи, в яких зустрічаються водяні знаки з різними датами, датуються за крайніми числами. Наприклад, якщо в рукописі є вказівки на 1625 і 1628 роки, тоді рукопис так і датується 1625 —1628 рр. Але навіть при наявності датованих водяних знаків необхідно робити повний аналіз рукопису, бо часто пропускались чисті сторінки, які заповнювались не лише у наступних роках, але й століттях. Тому особливо необхідно співставляти філіграні з почерками.

Філіграні паперу закордонного виробництва мали різні зображення: на італійському — корона, ножиці, бойова сокира, глечик, кораблик, гусак, олень тощо; на французькому — ключі, півень, собака, дельфін, герб у вигляді щита; на польському — герби шляхетних родів; на голландському герби міст. Російський папір спочатку не мав власних знаків, а наслідував іноземні, а пізніше з’явилися зображення двоголового орла, Георгія Змієборця, ведмедя з алебардою, ростовський герб з оленем. Із другої половини XVIII ст. замість водяних знаків ставились дати випуску, хоча і могли поєднуватися з іншими знаками. А також для російського паперу XVIII ст. характерний синюватий колір.

Ще однією важливою ознакою паперу є наявність гербового тавра і штемпеля, які розміщувалися за указом 1699 року на папері для документів. Кожному виду документів відповідав свій гербовий папір, а у 30-х роках XIX ст. став використовуватися папір з фабричними знаками сліпого тиснення — штемпелями, що визначали власника фабрики. Такі різновидності паперу мали місце на українських землях у складі Росії.

На землях у складі Австрійської імперії використовувався папір із Габсбурзьким гербом, гербами власників, наприклад, князів Острозьких, а також із написами, що означали назву папірні, часто — дату випуску та деякі інші знаки і букви. Філіграні XVI — XVIII ст. на українських землях подібні до іноземних, але в них відсутня літерна частина. З кінця XVIII ст. водяні знаки відбивають прізвище власника і дату, а частина - місце-назву населеного пункту, де знаходилась папірня. О. Мацюк склав перелік 146 папірень, які виготовляли папір на українських землях в XVI — початку XX століття.