ХУДОЖНЄ ОФОРМЛЕННЯ РУКОПИСІВ

Прикраси в рукописах викликають особливу увагу дослідників, тому що вони належать до певного часу, інколи до окремого регіону, а також визначають світогляд тих, хто прикрашав рукописи, їх художні смаки. До прикрас належали заставки — графічне або сюжетне зображення на початку глави чи розділу чи перед текстом; кінцівки, які відрізнялися від заставок меншим розміром; ініціали — великі букви, якими починали текст, розділ, главу, абзац; прикраси на полях.

Особливе місце належить серед прикрас мініатюрі, назва котрої означає (у перекладі з латинської мови) «розфарбування». Рукописи, прикрашені мініатюрами, називались «обряженими». Прикраси вносились після написання тексту і для них залишали місце, яке інколи могло з невідомих причин залишатись порожнім. Хоча мініатюр було небагато, але частина з них збереглась до нашого часу. В «Остромировому Євангелії» (1056—1057) зображено трьох євангелістів із чотирьох — один аркуш залишено чистим. У Радзивіллівському (Кенігсберзькому) літописі, створеному в XV ст., є 617 мініатюр, які зображають князів, битви, будівельні та сільськогосподарчі роботи, явища природи, побутові сцени тощо. З XVI ст. кількість мініатюр у рукописах збільшується і особливо у книгах старообрядців. Іконопис і фресковий розпис були тісно пов’язані з мистецтвом мініатюри. Хоча зображення мають умовний характер — це не фотографія, але вони несуть у собі характер епохи, реалістичність і є єдиним художнім відображенням життя Русі у давнину. Надзвичайно майстерно виконано мініатюри в «Історії Троянської війни» (XV—XVI ст.). Майже кожна сторінка «Лицевого літописного зводу» прикрашена мініатюрою, їх загальна кількість сягає 16 тисяч. Під кожною мініатюрою цього літопису розташовано пояснювальний текст, що має важливе значення для дослідників.

Ще одним поширеним способом прикрашування рукописів був орнамент, який має кілька орнаментних стилів:

- Геометричний, або рослинний, орнамент XI—XII ст. простий і природний у зображенні рослин, переплетених геометричними фігурами (кругами, квадратами, ромбами тощо). Заставки та ініціали мають зображення птахів, тварин, людей. В часі цей орнамент співпадає з уставним письмом.

- Тератологічний, або звіриний, орнамент XIII—XIV ст., для нього характерні міфічні зображення птахів, звірів, драконів, зміїв, жар-птиць, грифів тощо. Вони переплітались ременями гілками рослин, компонувались у різні побутові сцени.

- Жгутовий, або плетений орнамент XV ст., з кругів, прямокутників, що розташовуються навколо стилізованих зображень квітів та інших рослин. Цей орнамент є продовженням і розвитком ідей давньоруського орнаменту XI-XII ст.

- Квітковий, або трав’яний, орнамент XVI—XVII ст.

- Орнамент реалістичного зображення рослин у вигляді букетів гірлянд у вазах тощо.

- У XVI—XVII ст. виник і поширився стародрукований орнамент, в якому панівним є зображення трави, листя, квітів чорною фарбою на білому фоні, або білі зображення на чорному фоні. Назву свою він одержав за те, що подібний до книжкової гравюри.

Орнаменти рукописів відбивали поступові зміни писемності а тому становлять великий інтерес. Мистецтво прикрашання рукописів тісно пов’язане з іншими галузями культури — архітектурою, скульптурою, живописом тощо. Зокрема, в Італії з’являється бароко — стиль, який в німецькому та польському варіантах у другій половині XVII ст. поширюється на теренах України. У ньому переважають рослинні мотиви поєднані з мотивами вищої аналітичної геометрії, спіраллю, ламаними поворотами, що виконувались за допомогою лекал. Ці зображення часто поєднуються із стародрукованим орнаментом і виражають пишність та багатство. На вигляд - зображення об’ємні. У XVIII ст. поширюється рококо — стиль Людовика XVI,з поєднань одного мотиву. Цей стиль не має чітко окресленої рамки, включає в себе еліпси, овали, грушоподібні малюнки, якими підкреслюється багатство та розкіш колишньої знаті. З кінця XVIII ст. у рукописних і друкованих книгах поширюється ампір, який пішов з наполеонівської Франції і втілював у собі офіціозну, холодну гордість і помпезність нової імперії.