НЕОГРАФІЯ

Якщо палеографія займається вивченням рукописів до XIХ ст., то неографія вивчає писемні джерела XIX — XX ст., хоча і мало відрізняється за своїми завданнями від своєї попередниці. Неографія і палеографія мають багато спільного, бо обидві науки вивчають зовнішні ознаки пам’яток писемності. Коло питань щодо вивчення матеріалів писемності в неографії обмежується папером. Проте, якщо раніше писарів готували як службових осіб, то переписувачі були тими особами, які були відірвані від автора, не були творцями, редакторами, а тому з часом їх фукції стали виконувати друкарські машинки або інші засоби. У 1873 р. з’явились перші друкарські машинки фірми «Ремінгтон». Неографія вивчає також писемні джерела, які створює світлова множильна техніка, стенографія, яку витіснив магнітофон.

У XVIII і на початку XX ст., до першої світової війни, користувалися грифельною дошкою з чорного сланцю (аспіду), Вона використовувалася для спілкування, записів і підрахунків побутового характеру, для різних писемних вправ, її використання нагадує використання сучасної шкільної дошки. На папері, що став основним матеріалом для письма, писали чорнилом.

Середина XX ст. характерна використанням кулькових ручок Винахід кулькової ручки належить Л.Біро з Угорщини і датується 1938 р. Такою ручкою можно було інтесивно працювати в межах місяця, бо лінія однієї заправки становила 3—4 км.

З 50-х років XX ст. в основному художниками і в начальному процесі використовуються фломастери. Тривалий час людство користується олівцями. Олівець, або «караташ» (чорний камінь), у вигляді, подібному до сучасного де графіт вставлений в дерев’яну оболонку, з’явився у 1565 році. З 1795 року і до цього часу використовується технологія Н.Конте, який розмішував розмелений графіт на клеї. Пізніше з’явились олівці в затискачі — «цанге». На сучасному етапі новітні комп’ютерні технології відіграють провідну роль у друкуванні.