Система захисту інтелектуальної власності та її призначення

Немає рації у створенні складної системи охорони прав, яка потребує значних витрат, i поширенні інформації про oxopoннi докумен­ти на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо власники цих прав не зможуть належним чином захистити свої права. Щоб у подальшому запобігти порушенню прав i компенсувати втрати, що виникають внаслідок їх порушення, вони повинні мати можливість захищати свої права.

Після того, як об’єкт права інтелектуальної власності (ОПІВ) створено i права на нього закріплені охоронним документом, настає важливий етап у його життєвому циклі — включення до господарського обороту. Саме на цьому етапі ОПІВ приносить правовласнику прибуток чи іншу користь — власне те, заради чого він i створений. Однак, як тільки інформація про ОПІВ стає відомою недобросовісним конкурентам, у них може виникнути спокуса використати його у своїх інтересах. При цьому порушник прав знаходиться в більш вигідних умовах, ніж правовласник, оскільки не несе витрат на створення та охорону ОПІВ. Kpiм того, він може мати готову виробничу ба­зу для використання об’єкта інтелектуальної власності, у той час, як правовласник повинен ще витратити час i ресурси на її створення. То­му порушник прав може швидше випустити нову продукцію i просунути її на ринок за нижчою ціною, ніж правоволоділець. Такий розвиток подій не тільки порушує права конкретно­го правоволодільця, але й має серйозні наслідки для суспільства в цілому, сповільнюючи його соціальний i економічний розвиток та ускладнюючи цивилізоване співробітництво з іншими країнами.

У наш час захист прав набуває особливо важливого значення, тому що у зв'язку зi швидким розвитком технологій, з'явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливими раніше. Тому без належної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує як захист прав, так i обмеження можливості одержання аналогічних прав іншими, розглянута нами раніше система правової охо­рони інтелектуальної власності не може бути ефективною.