Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності

Перераховані нижче дії, вчинені без дозволу власника патенту на винахід або корисну модель, визнаються порушенням його прав:

— виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, про­даж, iмпopт (ввезення) та iншe введення його в цивільний оборот або зберігання такого про­дукту в зазначених цілях;

— застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосу­вання в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, з огляду на обставини, це й так очевидно.

Порушенням прав визнається виготовлен­ня виробу iз застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого ви­робу, пропонування для продажу, у тому чисти через Інтернет, продаж, iмпopт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Bиpiб визнається виготовленим iз застосуван­ням запатентованого промислового зразка, як­що при цьому використати вci суттеві ознаки промислового зразка.

Щодо географічного зазначення походження товару, то порушенням прав визнається:

— нанесення його на товар або на етикетку;

— нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі;

— запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.

Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є:

— використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару осо­бою, яка не має свідоцтва про право на його використання;

— використання зареєстрованого зазначення географічного походження товару, якщо цейтовар не походить iз зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами: “вид”, “тип”, “стиль”, “марка”, “імітація” тощо;

— використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєcтpi однорідних товарів, як­що таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке ви­користання завдає шкоди репутації зареєстро­ваного зазначення або є неправомірним використанням його репутації;

— використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви.

Порушенням прав власника свідоцтва на торговельну марку визнаються дії, вчинені без його дозволу, а саме:

— нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого това­ру iз зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування йо­го для продажу, продаж, iмпopт (ввезення) та експорт (вивезення);

— застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак за­реєстровано;

— застосування його в діловій документації чи рекламі та в Інтернеті, у тому числі в доменних iмeнax.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстро­ваного знака лише окремими елементами, як­що це не змінює в цілому відмітності знака.

Неправомірне (без дозволу автора) використання творів є порушенням прав автора. Посилання користувача твору на його низький художній чи науковий рівень, на мету вико­ристання твору, невеликий обсяг використан­ня твору тощо не можуть братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність ко­ристувача.

Вважається порушенням особистих немайнових прав автора оприлюднення твору без зазначення iмeнi автора, ілюстрування твору, спотворення твору, зміна твору тощо.

Будь-яке відтворення чи використання твору без дозволу автора, без виплати йому винагороди, є порушенням його виключних майнових прав.

Використання виконань творів шляхом публічного повідомлення виконань, фіксації їх на нociєвi та розповсюдження зафіксованих виконань без дозволу виконавця є порушенням його прав.

Суб’єкт, права якого порушені, може вимагати:

— визнання цього права;

— визнання правочину недійсним;

— припинення дії, яка порушує право;

— відновлення становища, яке існувало до порушення;

— примусове виконання обов'язку;

— зміна правовідношення;

— припинення правовідношення;

— ,відшкодування збитків та iнші способи відшкодування майнової шкоди;

— відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

— визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або орга­ну місцевого самоврядування, їxнix посадових i службових ociб. Суд також може захистити право інтелектуальної власності та охоронювані законом інтереси іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи за­коном.

Спори щодо інтелектуальної власності поділяються на дві групи. До першої відносяться спори про визнання (чи невизнання) результа­ту інтелектуальної діяльності об’єктом права інтелектуальної власності. Стосовно об’єктів промислової власності це спори:

— пов'язані з відмовою у видачі патенту;

— за запереченнями третіх ociб проти видачі патенту;

— про визнання патенту недійсним.

До другої групи відносяться спори, що стосуються порушення прав:

—про заборону дій, що порушують права на патент;

— про відшкодування шкоди, заподіяної порушником патентних прав;

— про визнання дій, що не порушують па­тент;

—про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;

— про надання примусової ліцензії;

— про виплату винагороди автору роботодавцем;

— про компенсацію за використання винаходу державою тощо.