Зведення об’ємно-блокових і панельно-блокових будівель

Конструктивна схема будови з об’ємних блоків (рис. 4.27), які мають розміри на ширину будинку (рис. 4.27 а), на одну чи дві суміжних кімнати (рис.4.27 б) і на одну квартиру (рис. 4.27 в), складається з носійних об’ємних блоків, що спираються попоперхово одне на одне. Спирання таких блоків може виконуватися як по периметру, так і по їх кутам.

Рис. 4.27. Об”ємно-блокова схема будинку із носійних об’ємних блоків.
а – розміром на ширину будинку;

б – розміром на кімнату;

в – розміром на квартиру.

Такі блоки мають високий ступінь заводської готовності. Використання об’ємних блоків пришвидшує зведення будівель за рахунок зменшення числа підйомів і деяких процесів вивірення, їх з’єднання і опоряджування. Така конструктивна схема застосовується для житлових будинків.

Конструктивна схема панельно-блокової будови включає як об’ємні, так і плоскі елементи (рис. 4.28).

об’ємні блоки (сото-блоки) в такій схемі розташовуються всередині будови через один крок або ж через один блок, а простір (кроки) між ними заповнюються (закриваються) плоскими панелями перекрить; зовнішні стіни по всіх кроках і прогонах будови монтуються із стінових панелей.

У блоках панельно-блокової схеми розміщують в основному санітарно-кухонні вузли й сходинові клітки. У деяких випадках в них розташовують і житлові кімнати. В цій системі будують як житлові будинки, так і громадські будови, тому що вона забезпечує гнучке розбиття приміщень – створює приміщення площею 80…100 м², хоча й припускає менший ступінь заводської готовності збірних елементів будівель.

Будівлі з об’ємних елементів (блок-кімнат, блок-квартир) збирають з обмеженої кількості просторових монтажних елементів, які мають максимальний ступінь заводської готовності.

Комплексний процес монтажу цих будівель складається з підйому й встановлення в проектне положення об’ємних блоків, електрозварювання об’єднуючих елементів, забивання стиків між ними й збирання з’єднань санітарно-технічних пристроїв і опалювальної системи.

Рис. 4.28. Панельно-блокова схема будинку: 1 – панелі перекриття; 2 – об’ємні елементи (сото-блок); 3 – панелі зовнішніх стін.

Під час монтажу будівель з об’ємних блоків використовують баштові, самоходні, баштово-стрілові і - рідше – стрілові крани з подаванням блоків під монтування “з коліс”.

Принциповою різницею об’ємного і традиційного домобудування є зміна структури виробництва. якщо в великопанельному будівництві на заводах виконується до 40% всіх робіт, то в об’ємно-блоковому – 60%, а при умові масового будівництва цей рівень може досягти 70…80%.

Тривалість будівництва такого будинку значно скорочується, а концентрація робіт на заводі надає будівництву риси промислового виробництва, що в першу чергу підвищує продуктивність праці, покращує умови труда робочих, підвищує культуру будівельного виробництва.

Для піднімання об’ємних блоків застосовують стропи, що самоврівноважуються (рис. 4.29 а). Блоки піднімають за два прийоми: спочатку піднімають на 30…40 см над майданчиком причепа, потім, після перевірення надійності стропування, - на потрібну висоту, з якої їх подають до місця встановлення.

Всі блок-кімнати відразу встановлюють в проектне положення. Вивірення виконують до знімання стропів. Для забезпечення необхідного зазору між блоками застосовуються фіксатори (рис. 4.29 б).

Рис. 4.29. Схеми монтування будов із об’ємних блоків: а – шестигілковим стропом для піднімання об’ємних блоків; б – фіксатор-калібр для встановлення блоків; в – загальний вигляд монтажу будинку із об’ємних блоків; 1 – блок, що встановлюється; 2 – раніш встановлені блоки; 3 – зазор між блоками; №1…№4 – черговість встановлення об’ємних блоків.

Як правило, на першому поверсі блоки починають встановлювати від середини до края, а на всіх вищерозташованих – від найвіддаленіших від крана осей - на себе; при цьому особливо контролюється співпадання блоків, що встановлюються, з раніш встановленими (рис. 4.29 в).