Будівельно-конструкційні ігри

Багато спільного із сюжетно-рольовими, театралізова­ними іграми дітей дошкільного віку мають будівельно-конструкційні ігри. їх справедливо вважають різновидом творчої гри, оскільки, крім певних знань, моторних, сен­сорних навичок, моральних і вольових якостей, вони по­требують активної роботи дитячої уяви, нешаблонного мислення, уміння знаходити оригінальні рішення, ініціа­тивно діяти у незвичних ситуаціях. Під час будівельно-конструкційних ігор усі ці якості динамічно розвиваються і випробовуються дітьми в єдності та взаємодії.

Будівельно-конструкційні ігри — різновид творчих ігор, у яких ді­ти відображають навколишній предметний світ, самостійно зводя­чи споруди і обігруючи їх.

Одним зі способів здійснення ігрового задуму є зведення споруди. Іноді воно передує рольовій грі: наприклад, діти будують корабель, пристань, а потім розвивають сюжет гри «Морська подорож». В одному випадку споруда може стимулювати розвиток сюжету, в іншому — бути частиною ігрового середовища (наприклад, побудувавши казковий будиночок, діти починають гру в «казку»). Необхідність зведення споруди може виникнути і під час гри, тоді дошкільники переключаються на будівництво, а по його закінченні продовжують гру. Сама будівельно-конструкційна гра може розгортатися як власне рольова. Зміст багатьох ігор вичерпується зведенням споруд. У такому разі увага дітей зосереджується на конструкційному процесі, п гра продовжується декілька днів.

Зведення споруд є одним із видів зображувальної творчості, пов'язаної з грою. Для цього діти використовують різноманітний природний матеріал (пісок, глину, сніг, гілочки дерев), відходи будівництва (уламки дошок, цегли, ящиків та ін.), що сприяє формуванню у них трудових, технічних навичок. Часто їм потрібні спеціальні будівель ні матеріали, які поділяють на такі типи:

— великий будівельний матеріал (куб, циліндр, паралелепіпед тощо), призначений для зведення споруд на підлозі.

— настільний будівельний матеріал (ті самі форми, але менші за розміром);

— напівфабрикати (набори дощечок, коліщаток тощо);

— конструктори (ускладнений будівельний матеріал) їх використовують лише діти старшого дошкільного віку. Оскільки конструктори мають різну складність, при виборі їх необхідно враховувати рівень конструкторських умінь і навичок дошкільників.

Конструювання розвиває у дітей інтерес до будівництва, формує уявлення про процес зведення та готові споруди Конструювати дошкільнята вчаться на спеціальних заняттях, під час самостійної ігрової діяльності. Як рекомендує 3. Ліштван, набуття цих навичок має передбачати поступове, логічно вмотивоване ускладнення вимог до дитини. Най продуктивнішою є така послідовність:

— зведення споруди вихователем з показом дітям при­йомів конструювання і поясненням дій;

— показ зразка споруди, зведеної вихователем, з на­ступним аналізом її складових частин;

— демонстрування окремих прийомів конструювання, якими діти мають оволодіти;

— показ зразка незакінченої споруди, яку діти повинні самостійно добудувати;

— повідомлення теми конструкції із зазначенням умов, яких діти повинні дотримуватися (конструювання за темою або заданими умовами);

— зведення дітьми споруд за їхніми задумами.

Використання педагогом конкретного прийому зале­жить від складності будови, способу з'єднання деталей, здібностей дітей. Наприклад, на заняттях в усіх вікових групах часто використовують зразок конструкції: в одно­му випадку вихователь демонструє зразок і процес спору­дження будівлі, в іншому — тільки зразок, а дошкільники самостійно мають з'ясувати послідовність операцій. Педа­гог може запропонувати незакінчену будівлю, показати лише новий прийом зведення, а діти повинні спорудити її самостійно. Усе це збагачує досвід дошкільнят у конструюванні, розвиває їхні конструкційну творчість, увагу, точ­ність сприймання, вміння аналізувати будівлю.

Спорудження за зразком готує дітей до конструювання на певну тему, за пропонованими вихователем умовами, коли об'єкт зводять у різних варіантах. Цей вид конструю­вання є складнішим для дітей, оскільки передбачає не ко­піювання зразка, а оперування образами, використання знань про способи дій, узагальнених уявлень про предмети. Під час конструювання за власним задумом дитина ви­рішує всі завдання самостійно, виявляючи творчу ініціа­тиву у створенні образу, використанні набутих навичок. За спостереженнями дослідників, уміння створювати задум конструкції розвивається в процесі уточнення просторо­вих уявлень, детального розгляду будівельного матеріалу, фотознімків споруд, вибору будівельного матеріалу, обмір­ковування способів його використання.

Розвитку творчої конструкційної діяльності сприяє ви­користання методу спорудження за моделями. Для цього ди­тині пропонують самостійно відтворити модель будівлі, в якій обриси складових її частин приховані (наприклад, спо­руджена вихователем будівля обклеєна папером). Це вима­гає складної розумової діяльності (аналізу, комбінування гео­метричних фігур, переміщення одної стосовно іншої тощо).

Зміст самостійної будівельно-ігрової діяльності дітей залежить від їхніх вікових особливостей. Молодші до­шкільники виявляють великий інтерес до форм та їх ком­бінацій, зображень одиничних предметів або невеликих споруд. На перших порах вони не переслідують певної сю­жетної мети, не намагаються створити образ, виготовити задуманий предмет, а здебільшого діють за принципом «що вийде». Згодом діти починають обмірковувати елементарні будівельні теми, пов'язані з сюжетно-рольовим м іграми (побудувати будиночок для зайчика, гараж для машини, зробити ліжко для ляльки). Свої елементарні конструкції молодші дошкільники розташовують у горизонтальній площині, намагаються повністю використати наявний матеріал. Споруджені ними будівлі часто виявляються малоподібними до того, що планувалося створити, її звівши будівлю, вони руйнують її і беруться за нову.

Значно ширшу тематику мають будівельно-конструкційні ігри дітей середнього і старшого дошкільного віку. їхня сюжетна творчість спершу є асоціативною (збудувати, м потім назвати), а з часом стає більш усвідомленою, осмис­леною. Конструкції, створені ними, досконаліші, складніші. Наприклад, спочатку дитина споруджує будинок без вікон і дверей, потім добудовує вікна і двері; спершу це може бути невеликий будиночок для ляльки, пізніше — більший для різних звірів. Згодом вона замінює його спорудою дитя чого садка, школи, театру, по-різному прикрашаючи їх.

Самостійна будівельно-ігрова діяльність сприяє за кріпленню набутих на заняттях умінь і навичок, вирішенню нових конструкційних завдань, що вимагають ініціативи та винахідливості. Якщо на заняттях діти оволодівають лише найтиповішими прийомами роботи, то у грі вони удосконалюють, перебудовують, доповнюють різни ми деталями одну й ту саму споруду протягом багатьох днів. Створені у грі конструкції можуть бути значно складнішими, ніж виготовлені на занятті. Під час гри най­яскравіше виявляються індивідуальні особливості, інте­реси, нахили, знання, уявлення дитини, вона самостійно обирає тему будови, придумує нові споруди, розв'язує конструкційні завдання.

Програма «Малятко» передбачає розвиток певних на­вичок у самостійній будівельно-ігровій діяльності до­шкільнят.

1. Діти другої молодшої групи повинні вміти:

— зводити різноманітні будови для обслуговування і реалізації ігрових задумів;

— створювати будь-яке ігрове середовище з різнома­нітних будівельних матеріалів та предметів;

— на основі власного досвіду і потреб гри зводити будо­ви за допомогою засвоєних способів конструювання, вико­ристовувати їх у сюжетно-рольовій грі.

2. Діти середньої групи мають уміти:

— при створенні будівель використовувати знання про навколишній світ, способи конструювання, споруджувати нові будівлі за зразком;

— творчо змінювати будівлі, створюючи нові на спіль­ній основі, підкреслювати характерні ознаки конструкції відповідними деталями;

— обмірковувати задуми ігрових споруд, вирішувати розумові завдання: підбір матеріалу згідно із задумом, по­слідовність будівництва тощо.

У молодшій і середній групах під час ігор вихователь може запропонувати дітям застосовувати деталі, з яких во­ни зводили споруди на занятті, вчить їх акуратно користу­ватися будівельним матеріалом, після закінчення гри клас­ти його на постійне місце. Чим молодші діти, тим частіше педагог бере безпосередню участь у грі: допомагає, підба­дьорює, підтримує перспективні задуми, пропонує тему бу­дови, показує раціональні способи роботи. Дошкільнята цього віку виявляють великий інтерес до споруджених ви­хователем сюжетних будівель, разом з ним обігрують їх.

Особливу увагу необхідно звернути у цьому віці на фор­мування у дітей уміння гратися дружно, не пригнічуючи ініціативи одне одного. Вихователь допомагає дошкільня­там організуватися для спільної гри з будівлею («побуду­вали міст і почали перевозити машинами вантажі та паса­жирів»), підказує цікаві сюжети, схвалює намагання дітей об'єднатися при зведенні споруд, допомагає їм у цьому.

На конструкційні інтереси впливає спілкування молод­ших дітей зі старшими. Малюків цікавлять будівлі стар­ших, особливо якщо вони зрозумілі їм за змістом. Інтерес молодших стимулює фантазію старших дошкільників.

3. Діти старшої групи повинні вміти:

— спільно будувати, творчо розвивати сюжети ігор з будовами;

— створювати нові споруди за зразком, різні їх варіан­ти за умовами щодо розміру, форми, кольору, призначен­ня, оздоблення;

— користуватися узагальненими уявленнями про можливості зведення і зміни різних конструкцій з кон­кретних матеріалів;

— збагачувати і розширювати предметно-ігрове се­редовище створеними власноруч і спільно з дорослими конструкціями, іграшками-саморобками, використовува­ти їх для реалізації ігрових задумів.

4. Діти підготовчої групи повинні:

— розвивати конструкційне мислення, творчу уяву, мовлення, відображати різноманітні об'єкти навколиш­ньої дійсності, вільно і творчо використовувати способи конструювання з різноманітних природних і промисло­вих матеріалів;

— задовольняти власні інтереси щодо самостійного створення будов, розширювати і поглиблювати ці інтереси в будівельних іграх за спільним задумом, уважно ставити ся до пропозицій одне одного;

— будувати складні конструкції за зразком, умовою, створювати варіанти зі знайомих конструкцій;

— з елементів різних конструкторів за запропоновани­ми схемами створювати статичні та рухомі споруди, збільшуючи чи зменшуючи їх розмір, конфігурацію;

— по-різному використовувати у грі створені конс­трукції.

У самостійних іграх дітей старшого дошкільного віку роль вихователя має бути малопомітною. Він не повинен змінювати їх змісту, нав'язувати нову тему, а лише може порадити, як визначити розмір будівлі, намітити цікаві об'єкти, точніше відтворити побачене, правильно розподі­лити обов'язки, як подолати певні труднощі, активізуючи ініціативу дітей.

Старші дошкільники уже виявляють здатність самостій­но домовлятися про тему будови, розподіляти обов'язки, до­бирати необхідний матеріал та ін. Вихователь повинен дба­ти, щоб кожна дитина брала участь у зведенні споруд. Для цього доцільно використовувати комплексні сюжетні будо­ви, в яких дошкільнятам доручають самостійне виконання певної операції. Після закінчення робіт діти спільно з вихо­вателем з'ясовують, наскільки відповідає споруда задуму, обговорюють внесок кожного у результат.

Процес зведення будівель в іграх сприяє активному пізнанню дітьми навколишнього світу, що актуалізує важливість успішного розвитку їхніх конструкційних здібностей. З цією метою необхідно збагачувати сприй­мання дошкільників цілеспрямованим спостереженням процесів будівництва, готових споруд, використовуючи при цьому словесні, зображувальні (фотографії, схема­тичні малюнки) засоби.

Під час самостійних будівельних ігор діти нерідко по­требують іграшок, яких немає в групі. За таких обставин не обходиться без власноручного виготовлення іграшок-саморобок, що має неабияке значення для розвитку конс­трукційного інтересу, реалізації ігрових задумів.

Будівельно-конструкційні ігри розвивають розумові здібності: вміння цілеспрямовано розглядати предмети і споруди, уявно ділити їх на частини, порівнювати, бачити спільне і відмінне, робити висновки й узагальнення, виок­ремлювати основні елементи конструкції, від яких залежить розміщення інших. У цьому процесі в дошкільнят ви­робляється вміння користуватися сенсорними еталонами (системами геометричних форм і тіл, просторових відно­шень, кольорів тощо). їхні дії стають усвідомленими, вони починають самостійно оволодівати узагальненими способа­ми зведення подібних споруд у змінених умовах. Такі умови можуть бути задані вихователем (побудувати міст, під яким проплив би теплохід) або продиктовані грою. Ігри з буді­вельним матеріалом розвивають у дітей довільність психіч­них процесів (сприймання, пам'яті, мислення, уяви, спосте­режливості), формують інтерес до техніки.

Ігри, основою яких є зведення конструкцій, мають бага­то спільного з трудовою діяльністю, сприяють формуванню у дошкільників уміння ставити мету, планувати послідов­ність операцій, добирати необхідний матеріал, оцінювати результати роботи (своєї та інших), творчо здійснювати за­дум гри. Беручи в них участь, діти пояснюють свої дії, обго­ворюють задуми, мотивують пропозиції, домовляються про спільну діяльність, що сприяє збагаченню їхнього словни­кового запасу новими поняттями, термінами. Систематич­на участь у будівельно-конструкційних іграх збагачує до­свід дитини, виховує такі її моральні й вольові якості, як працелюбство, самостійність, організованість, відповідаль­ність, ініціатива, товариськість, уміння доводити справу до кінця, долати труднощі, уважно слухати пояснення вихо­вателя тощо.

Ігри з будівельним матеріалом приносять дітям емо­ційну насолоду, почуття радості від вирішення різноманіт­них конструкційних завдань, зміцнюють віру в свої сили, виховують почуття власної гідності. Завдяки постійному вправлянню їхні рухи стають точними, швидкими, сприт­ними, легко піддаються зоровому контролю, поліпшується узгоджена робота м'язів. Ознайомлення з будівлями і спо­рудами, архітектурними пам'ятками розвиває у дошкіль­ників смак, інтерес до архітектури.

Будівельно-конструкційні ігри більше, ніж інші види ігор, наближені до творчої продуктивної діяльності дорос­лих. За твердженням психолога Олексія Леонтьєва, вони є рубіжними у переході від ігрової до продуктивної конст­рукційної діяльності. їх розвиток не повинен обмежува­тися створенням матеріальних умов для гри, наявністю матеріалів тощо. Педагог має подбати про динаміку твор­чого начала у грі, сприяти розвитку спеціальних ігрових умінь, збагаченню уявлень і вражень, які діти зможуть відтворити у ній.