Псевдохроматичне забарвлення

Деякі прозорі та напівпрозорі мінерали характеризуються грою та переливами кольорів світла, що ніби йде із середини мінералу. Таке псевдохроматичне забарвлення зумовлює ювелірну цінність деяких мінералів та мінеральних агрегатів, зокрема діаманту та опалу. Виразно воно виявляється і у обробних каменів: веселкове свічення в чорних кристалів лабрадору, смугасте переливання кольорів у котячого ока і тому подібне.

Псевдохроматичне забарвлення зумовлене явищами дисперсії та інтерференції світла при проходженні через мінерал або зросток мінералів.

Дисперсія свіла – це залежність показника заломлення від довжини хвилі. Вона максимально проявляється в бриліанітів – спеціальним чином гранених діамантів (рис. ). Внаслідок особливостей гранення білий колір розкладається на спектр. Найменше заломлення є у червоного променя, найбільше у фіолетового. Кути і форма гранення каменю розраховані так, щоб червоний і фіолетовий промені розійшлись максимально далеко. Внаслідок цього всередилі бриліанту «загорається вогонь».

Рис. Схема розкладання білого кольору в бриліанті.

Втрата світла потемніння пов’язані із дисперсією світла в мінеральних включеннях

В голубовато-сером т.н. кварце полицейского окраска вызывается исключениями Rutilnadeln, которые могут достигать удлинения{длин} до 0,5 мм. Помутнение кварцов роз вызывается также Rutilnadeln, которые могут быть длиной 0,1 мм до и владеют очень регулярными диаметрами между 0,05 и 0,07 мм, в то время как иглы{стрелки} больше в кварце полицейского в среднем, но менее унифицированы (Vultee, в 1955; Vultee и Lietz, в 1956). Эти исключения бесцветной субстанции могут вызывать только дисперсией светлые потери. Голубовато-серые оттенки цвета кварца полицейского обусловлены{условны} как синий цвет{синева} солнечного неба подъемом дисперсии с уменьшающейся длиной волны.

исключения металлических частиц

Синий цвет{краска} некоторых каменных кристаллов соли вызывается исключениями металлического натрия (Schtjlman и Compton, в 1962, S. 256-273), они идет, как уже на S. 223 dargelegt, опосредовано на центрах окраски назад. Кристалл NaCl, который содержит только центры F, показывает желтый цвет{краску}, но никакой эффект Tyndall, в то время как синий каменный кристалл соли показывает интенсивно красную дисперсию Tyndall, которая является доказательством светлой дисперсии в маленьких выделенных частицах. Синяя окраска вызывается одновременной абсорбцией и дисперсией света. Mie (1908) развил теорию абсорбции и дисперсии света коллоидными металлическими временными прекращениями. Savostianova (1930) применил их к расчету абсорбции и дисперсии света шарообразными металлическими частицами в каменной соли. С возрастающей величиной исключений максимумы абсорбции и дисперсии сдвигаются к большим длинам волны и участие{доля} абсорбции в Lichtschwä chung возвращается. Поэтому возможно рассчитывать из положения{расположения} Extinktion* maxima величину выделенных частиц, если принимают унифицированную величину частицы. Из отклонений{уводов} Ex tinktionsverlaufs от для einheitliehe величины частицы рассчитанный возможно при известных обстоятельствах тянуть выводы на большом распределении. Рис. 31 показывает рядом абсорбцию центров F в каменной соли, и светлое ослабление металлическими исключениями в синем кристалле{твердом растворе}. Сильвин склоняется гораздо меньше к образованию{формированию} металлических исключений чем каменная соль, и это - грунт{основание}, почему преобладающее число исследований в центрах окраски в галогенидах щелочи себе с кристаллами KCl занято. Исключения металла могли подтверждаться также во флюрите и других земляных солях фтористоводородной кислоты щелочи, здесь они частично имеют форму палочки и соответственно платформ, как рис. 32 указывает (Hartog et al в 1970). Також синій колір галіту пояснюється включеннями металічного натрію (Hassib et al., в 1977).

Abb. 31. Рисунок 31 спектры поглощения естественной синей каменной соли (--) и от

Центры F в каменной соли (--) (по данным в Sohulman и Compton, 19 62,

S. 53 и 257).

Забарвлення, викликане інтерференцією світла виразно проявлене у великих індивідах кальциту, мусковіту та інших мінералів із досконалою спайністю у вигляді типових веселкових кілець Н’ютона, зумовлених наявністю повітряного прошарку в тріщинах спайності. Ширина кілець іїх кількість залежать від потужності повітряного прошарку. Складніше відбувається інтерференція в тонкопластинчастих зростках прозорих безбарвних мінералів із різним показником заломлення (наприклад, в польових шпатів – перистеритів) або опалах, що складаються із безбарвних кульок кристобаліту, тридиміту чи аморфного кремнезему із водою у міжзерновому просторі.

Можна виділити декілька типів псевдохроматичного забарвлення:

· астеризм (ефект зірки)

· котяче (соколине, тигрове) око

· опалесценція

· іризація (авантюресценція, адуляресценція, лабрадоресценція та інше)

· побіжалість.