Оцінка екологічної стабільності ландшафтів басейну річки

Оптимальне співвідношення і локалізація земельних угідь в басейн річки визначають ступінь стабільності ландшафтів. Стабільність в свою чергу дозволяє ландшафтам виконувати свої функції і в першу чергу – екологічні, суть яких зводиться до забезпечення процесів продуктивного функціонування і самовідтворення екосистем. Але на даний час непорушених господарською діяльністю природних ландшафтів майже не залишилось. Збільшилась розораність, особливо схилових земель, зменшились площі кормових угідь, заповідно-охоронних територій. В той же час значно збільшився рівень урбанізованих і індустріальних територій. В середньому, розораність території в Україні сягає 56.7%, частка лісовкритих територій -14.1%, кормові угіддя (сінокоси, пасовища) - 12%.

Екологічну стабільність ландшафту визначають:

- оптимальний водний режим, управління його витратними статтями, особливо поверхневим стоком під час екстремальних періодів, водовіддача;

- стабільна родючість грунтів, попередження їх деградації, в першу чергу процесів ерозії;

- оптимальна структура земельних угідь;

- створення умов для існування різноманіття природної флори і фауни.

Порушують стабільність ландшафту:

- висока розораність ландшафтів, що обумовлює не тільки прискорення ерозії, але й їх деградацію, погіршення стану водних ресурсів;

- ерозійні процеси, які руйнують не тільки грунти а й довкілля в цілому;

- нераціональне використання схилових земель, що прилягають до гідрографічної мережі;

- негативний баланс органічної речовини і біогенних елементів;

- техногенне надходження ксенобіотиків;

- понаднормативне урбанізаційне і рекреаційне навантаження.

При цьому в структурі ландшафтів виділяють такі основні біотехнічні елементи:

- лісовкриті території;

- природні кормові угіддя (луки, пасовища, сіножаті);

- багаторічні насадження (сади, виноградники);

- території, зайняті ріллею;

- території забудови та відчуження під шляхову мережу

- території під водоймами і водотоками.

Серед усіх перерахованих найбільшими стабілізуючими функціями володіють лісовкриті території, після них – приородні кормові угіддя, інші елементи є дестабілізуючими чи умовно дестабілізуючими.

Оптимальна лісистість території забезпечує затримання поверхневого стоку, збільшення інфільтрації атмосферних вод та переведення поверхневого стоку у підземний, що забезпечує зменшення сили поверхневих водних потоків і суттєве уповільнення водно ерозійних процесів ґрунтового покриву зі всіма витікаючи ми наслідками. Тому виходячи зі значень коефіцієнта стоку, при якому лімітується ерозія (близько 10-15 %), вченими встановлено, що в Степу лісистість має складати 10%, а в Лісостепу - 15%, тоді як зараз лісистість степу України становить 2,0-2,8 %.

Тому оцінка екологічної стабільності сучасного ландшафту є необхідною основою для розробки екологічно оптимальних методів ведення госпо­дарства в межах басейну річки, для формування, використання та захисту ландшафту.

Кількісна оцінка екологічної стійкості ландшафту характеризуєть­ся коефіцієнтом екологічної стабілізації ландшафту – КЕСЛ₁.

Вся площа басейну річки згідно з Е. Клементовою, В. Гейніге поділяється на площі зі стабільними та нестабільними елементами ландшафту.

Згідно вихідних даних встановлюють характер стабільності еле­ментів ландшафту, визначають площу кожного елементу.

Розрахунок КЕСЛ₁, проводиться за формулою:

, (5.1)

Оцінка стабільності ландшафту здійснюється згідно наступної градації:

КЕСЛ₁ < 0,5 - нестабільний, з яскраво виявленою нестабільністю;

0,5 < КЕСЛ₁ < 1,0 - нестабільний;

1,01< КЕСЛ₁ < 3,0 - умовно стабільний;

3,01< КЕСЛ₁ < 4,5 - стабільний;

КЕСЛ₁ > 4,5 - стабільний, з яскраво виявленою стабільністю.

Проте кожен білтехнічний елемент, як згадувалося вище, неоднаково впливає на стабільність ландшафту. Тому для якісної оцінки впливу необхідно мати відомості щодо характеристики біоценозів, вологості та профілю біотопу, вар­тості генофонду, структури біомаси, геологічної будови місцевості, її місцерозташування, морфології поверхні.

Якісна оцінка екологічної стабільності ландшафту характеризується коефіцієнтом екологічної стабілізації біотехнічних елементів ланд­шафту в цілому - КЕСЛ₂.

Встановлення значень екологічної оцінки біотехнічних елементів ландшафту К_ез здійснюється згідно з даними таблиці 3.

Таблиця 5.1.