Онтогенетичні аспекти

Як профіль, так і структура сну змінюються з віком. Спочатку ми розглянемо зміни в структурі.

У людини стадія ШРО істотно змінюється з віком як за сумарним часом, так і по довжині циклу. В новонароджених дітей «активний» сон складає досить велику частку всього сну: за даними цим авторів,–цілих 50% при 20–25% у дорослих. Однак очевидно, що точна частка «активного» сну і її зміна в процесі розвитку залежать від використовуваних критеріїв. Можна виділити шістьох взаємозалежних ознак парадоксального сну: 1) швидкі рухи очей, 2) неритмічний подих, 3) посмикування тіла, 4) мінливий пульс, 5) відсутність ЕМГ при відведенні від підборіддя і 6) безперервний низькоамплітудний профіль ЕЕГ. Враховуючи наявність не менш ніж чотирьох з цих ознак, Виявили 84% активного сну в 29 тижневих недоношених дітей, 58% у 30 тижневих і 40% у доношених дітей.

«Зрілий» профіль ЕЕГ і ШРО (як у дорослих) розвивається таким чином: у віці 41–45 тижнів він складає 10%, у 46–50 тижнів–62%, у 50 тижнів і далі– 100%. Ha підставі цього стійкого критерію, що став, частка ШРО до кінця першого року життя оцінюється приблизно в 30%. Уільямс відзначив зменшення частки ШРО із 30% у віці 3–5 років до постійного рівня від 22% до 28% приблизно до 10 років. Після 70 років у чоловіків спостерігається деяке зменшення частки ШРО. В інших видів зміна частки ШРО (чи ПС) підлягає «закону дозрівання». Пташині види виявляють високий відсоток ПС при народженні в порівнянні зі зрілим періодом, a y виводкових тварин звичайно не буває істотних розходжень у долі ПС у період від народження до зрілості.

Цикл ШРО, що визначається як проміжок між моментами початку двох послідовних епізодів ШРО, змінюється з віком. У немовляти довжина циклу складає 50–60 хв. Вона «збільшується приблизно від 90 хв. у віці 3–5 років до 105–120 хв до 8 років і залишається в цих межах аж до 29 років в обох статей. Середня довжина циклу лежить у межах від 92 до 108 хв. у віці від 30 до 80 років у жінок і від 30 до 69 років у чоловіків. Самий довгий цикл ШРО виявився в чоловіків у віці 70–80 літ – в середньому 130 хв.

«Сонні веретена» у ЕЕГ (ритмічні хвилі частотою 12–14 Гц), пов’язані в дорослих із другою стадією сну, з’являються починаючи приблизно з другого місяця життя і цілком дозрівають звичайно до четвертого місяця. Надалі друга стадія практично не міняється з віком ні в кількісному, ні в якісному відношенні.

Повільнохвильовий сон, стадія 0 і стадія 1 істотно змінюються в період старіння. Частка Повільнохвильового сну починає помітно знижуватися після 30 років, у чоловіків у більшій мірі, ніж у жінок.

Частка стадії 1 з віком неухильно підвищується, з 2– 3% у 10 років до 8–10% до 60 років. У жінок у всіх вікових групах частка стадії 1 звичайно менша. Сумарна тривалість пробуджень у період сну дуже мало міняється з раннього дитинства до 50 років у жінок і 40 років у чоловіків. Після цього віку як тривалість пробуджень, так і їхнє число різко збільшуються.

Профіль сну теж значно змінюється з віком. Відмічають лінійне скорочення часу сну протягом перших 6 місяців життя; до кінця першого року цей час зменшується приблизно на 2,5 год. Потім відбувається більш пологий лінійний спад майже до 20 років, при цьому сон скорочується ще на 6 год. Після цього час сну стабілізується і залишається постійним до 8-го десятка років.

Щодо профілю сну є дані ще по двох показниках – це розподіл і число епізодів. Це проміжні, денні періоди сну, що виявляються у вигляді дрімоти. Поступовий зсув денного сну на нічні години простежили на 46 грудних дітях, вважаючи нічним періодом час з 7 вечора до 7 ранку.

Перехід до нічного сну після 6 місяців можна представити лише приблизно, тому що денний сон у цей час значно змінюється. У двох ранніх роботах була вивчена загальна тривалість нічного сну в дітей у віці від 2 до 6 років. Було виявлено, що час денного сну зменшується з віком таким способом: у 2 роки – 81 хв, у 3 роки–70 хв, у 4 роки–50 хв, у 5 років – 15 хв. Це наслідок скорочення окремих епізодів сну і випадання деяких епізодів цілком. Шинн спостерігав денний сон у дворічних дітей у 96 % випадків, a y 5 річних – тільки в 50% випадків. Рейнолдс і Маллей відзначили, що серед 2 річних дітей щодня сплять вдень тільки 50%, серед 3 річних – всього 8%, а з 4 літніх – ніхто. Дані ряду інших досліджень показують, що в літньому віці епізоди денного сну зустрічаються досить часто. Наскільки це залежить від відсутності регулярної роботи і наскільки – від визначених змін ритмічної структури сну, сказати важко, тому що в студентів, що менш обтяжені регулярним режимом діяльності, відзначається досить багато епізодів денного сну. Досліджень на тваринах по цьому питанню дуже мало.