Антропічні аспекти. Потоки вологи в геосистемі відзначаються високою чутливістю до дії антропічних факторів

Потоки вологи в геосистемі відзначаються високою чутливістю до дії антропічних факторів. З цим пов’язана можливість їх регулювання людиною, що й робиться при водних та агролісомеліораціях. Проте через недостатнє врахування складних закономірностей структури водних потоків у геосистемах меліорація часто призводить до небажаних або катастрофічних наслідків.

Надмірне зволоження геосистем при іригації призводить до посилення низхідних потоків вологи в грунті, які можуть досягти засолених горизонтів порід або мінералізованих грунтових вод, де насичуються солями і, піднімаючись у міжполивний період до поверхні, засолюють грунтову товщу. При зрошенні водоспоживання рослин поліпшується, але якщо грунтово-іригаційні води насичуються солями, споживання вологи з грунту зменшується і може бути навіть меншим, ніж у богарних умовах. Так з’являється антропогенна фізіологічна сухість рослин – неможливість споживати воду при її достатній кількості. Крім змін водного режиму, зрошення призводить і до комплексу змін інших процесів у геосистемі – насамперед грунтових (розвиваються процеси оглеєння, заболочення, вторинного засолення грунтів), геоморфологічних (іригаційна ерозія), енергетичних (внаслідок зміни альбедо та збільшення витрат тепла на випаровування).

Не менш суттєво змінюються водні потоки при осушенні земель. Тут головна небезпека – переосушення, тобто зниження рівня грунтових вод нижче деякої критичної глибини, що може зумовити дефляцію, обміління річок, відмирання їх верхів’їв тощо.

Вплив лісу та лісонасаджень на водний режим досліджено досить грунтовно. Вислів Г.М.Висоцького (1932) “Ліс сушить рівнини та зволожує гори” зберіг значення й досі, хоч і деталізований та підправлений новими дослідженнями. Друга його частина (“зволожує гори”) залишається без змін, якщо під “горами” розуміти будь-який сильно почленований рельєф та схили.

Основною причиною більшої зволоженості лісових схилових геосистем є зменшення лісом такої важливої витратної статті водного балансу, як поверхневий стік води. З численних досліджень експериментальних водозборів у гірських регіонах США видно, що зведення лісу призводить до збільшення поверхневого водного стоку на 200-400 мм на рік. В Карпатах, як стверджує О.В.Чубатий (1966), суцільне зведення лісу зумовлює збільшення стоку на 266-302 мм, а вирубування 28% запасу деревини – на 132 мм.