Добування і споживання їжі

Регуляція споживання їжі теоретично заснована на рівновазі між енергетичними потребами організму і доступністю їжі, тобто між «потребою» і «стимулом». Для того щоб зрозуміти хід добової кривої харчової мотивації в даного виду, потрібно мати уявлення про ці фактори.

Метаболічні потреби накладають деякі обмеження на частоту прийому їжі і тому впливають на оптимальний час годівлі. У тварин звичайно можна виділити окремі періоди годівлі (більш-менш безперервного споживання їжі), розділені проміжками. Кількість їжі, що з’їдається за один такий період, може бути обмеженою, наприклад, вмістом кишечника. Енергія одноразового годування, скажімо s Дж, використовується в обміні речовин зі швидкістю m Дж/ч. У такому випадку для підтримування енергетичного балансу (без обліку росту) необхідно їсти в середньому кожні s/m год. Відхилення від цього середнього рівня не повинні бути надто великими: процес травлення встановлює нижню межу для періодів між годівлею, а тому і максимальний інтервал може виявитися досить малим у порівнянні з довжиною добового циклу. Обмеження можливого терміну голодування стає особливо важливим, коли величина s/m мала. Це відноситься, наприклад, до дрібних теплокровних тварин з відносно високою інтенсивністю метаболізму m чи в тих випадках, коли величина s мала через низьку калорійність їжі. Дрібні птахів і ссавці, вага тіла яких менша 10 г, застосовують добову стратегію рівномірного споживання їжі вдень і вночі (наприклад, землерийки), або щодня впадають у заціпеніння, зберігаючи тим самим енергію в той час доби, коли добування їжі було б небезпечним чи малоуспішним (наприклад, колібрі, кажани і дрібні гризуни). Такі добові стратегії необхідні цим дрібним теплокровним тваринам, незважаючи на високу калорійність спожитої ними їжі (велике s). Інші види можуть пристосовувати режими годівлі до рівня калорійності їжі й енергетичних потреб. Наприклад, полівки), звичайно ведучи нічний спосіб життя, розтягують денний час годівлі у випадку малої поживності корму чи в період лактації, коли потрібна додаткова енергія.

Тварини в ході еволюції пристосували процес годівлі до того часу, коли очікується його найбільша ефективність. У денних видів часто зустрічається двовершинна форма кривої споживання їжі. Іноді ці піки приурочені до моментів найбільшої доступності жертви. Для денних тварин вечірній пік споживання їжі може бути адаптацією, спрямованою на створення запасу енергії перед нічним голодуванням. Ранковий максимум часто пояснювали загостренням голоду після ночі.

Принцип оптимізації часу годівлі найкраще ілюструють ті види, у яких є особливі форми поведінки, що дозволяють відокремити добування їжі від її споживання. Більшість тварин відразу з’їдає добуту їжу, хоча травлення не завжди настає негайно ж за проковтуванням. Деякі види створюють запаси їжі чи ховають її в тимчасових сховищах. Так, деякі гризуни, наприклад хом’яки, збирають їжу тільки вночі, але частину запасають і з’їдають пізніше, у денний час

Запаси їжі роблять не тільки травоїдні тварини. До цього прагнуть хижаки, щоб використовувати надлишки від несподіваних джерел їжі. Отже два головних принципи, що визначають добовий ритм харчової поведінки: оптимізація відносно енергетичних нестач тварини (потреба) і до коливань доступності їжі (стимул).

Однак харчування не зводиться до одного лише одержання калорій. Тварини добре вміють вибирати їжу з урахуванням особливих потреб організму. Таке вибіркове харчування теж може бути пов’язане з визначеним періодом доби. Наприклад підвищення у курей споживання кальцію у години, що передують овуляції.