Пам’ять на час у медоносної бджоли

При фіксованому режимі годівлі робочі бджоли повертаються до своєї годівниці приблизно в ту ж годину дня, коли там напередодні був цукровий сироп. Такі вильоти з вулика за їжею продовжуються якийсь час і при відсутності підкріплення. Крім того, медоносні бджоли легко навчаються прилітати до годівниці в ту годину, коли концентрація цукру в сиропі максимальна.

У багатьох квіток, що запилюються бджолами, виділення нектару чи наявність пилку виявляють добовий ритм. Для квіткових рослин вигідно залучати комах-запилювачів синхронно: ймовірність перехресного запилення зростає, коли комаха відвідує квітки одного виду підряд, одну за іншою. Бджолі теж вигідно зосередити роботу на квітках даного виду в період найбільшого вмісту в них нектару. На гречаному полі досвідчена бджола звичайно трудиться в період від 9 до 11 годин ранку, коли виділяється найбільша кількість нектару.

До квіток бджоли прилітають у той час, коли ці квітки розкриті і пилок доступний. Поміщали на клумбу розкриті квітки маку після 10-ї години ранку, тобто тоді, коли в нормальних умовах пилка в них уже не буває, багато бджіл усе-таки відвідували їх. Однак ті з мічених бджіл, що колись були навчені прилітати на клумбу з маком у природний період цвітіння – з 5.30 до 10.00 годин, тепер не з’являлися. Очевидно, вони покладалися на пам’ять про час, а не на повідомлення інших бджіл. Ці спостереження дозволяють припустити, що бджоли в природі дійсно використовують пам’ять на час, що разом з індивідуальною чутливістю робочої бджоли до визначеного виду рослин («квіткова стабільність») дозволяє звести до мінімуму витрата енергії при пошуках корму. Пам’ять на час особливо полегшує використання бідних джерел їжі, тому що у вулик надходять повідомлення тільки про багаті джерела.

Хоча в основі пам’яті на час лежить ендогенна циркадіанна програма, вродженою може бути тільки сама періодичність. Деталі поведінки визначаються індивідуальним досвідом бджоли – тимчасовою послідовністю підкріплень, що одержуються ззовні.