Санітарно – профілактичні вимоги при проектуванні та будівництві рибних господарств.

Для ефективної роботи рибоводного підприємства необхідно вже при проектуванні та будівництві його передбачити виконання ряду санітарно-профілактичних вимог.

Перш за все передбачається незалежне водопостачання всіх ставів і гідротехнічних споруд, які перешкоджають проникненню до них малоцінної (сміттєвої) риби та інших водних організмів, які можуть переносити заразні хвороби риб.

Нерестові, маточні й зимувальні стави розташовуються не ближче як за 500м від населених пунктів, тваринницьких ферм і скотомогильників. Головний став обладнують спеціальним пристосуванням, яке дає змогу повністю спускати воду, а при необхідності проводити оздоровчі заходи. Риборозплідники планують вище нагульних ставів. В кожному повносистемному рибоводному господарстві і риборозпліднику будують не менше двох ізоляторних ставів з незалежним водопостачанням для карантинування в них риби, що надходить з господарств, а також хворої чи підозрілої на захворювання.

Для проведення іхтіопатологічних досліджень передбачають обладнання лабораторії, а для обробок риби – басейни чи ванни.
4. Рибоводно – меліоративні міроприємства

Рибоводно-меліоративні заходи – це заходи які направлені на створення оптимальних умов при вирощуванні риби у штучних водоймах: ставах, садках, басейнах і т.д.

Рибоводно-меліоративні заходи включають селекційно-племінну роботу, годівлю риби, введення полікультури, удобрення ставів, контроль за гідрохімічним режимом, меліоративні роботи і літування ставів.

Селекційно-племінна робота є однією з основних ланок рибоводно-меліоративних міроприємств, а саме тому вона має бути направлена на підбір плідників по принципу “кращий до кращого”, вибракування старих самців і самок, обмін плідниками з іншими господарствами та застосування двохлінійного розведення, покращення умов утримання ремонтного матеріалу, щорічний облік та інвентаризація племінного стада, введення заводського способу отримання потомства, при якому контакт між молоддю і рибами старших вікових груп – носіїв різних інфекцій та інвазій – виключається.

Годівля у відповідності з потребами організму риби закріплює спадкову резистентність, мобілізує захисні сили організму і є одним із основних умов попередження хвороб. При інтенсивному веденні господарства, коли природна кормова база водойми не може забезпечити існування всієї посадженої риби, особливого значення набуває застосування штучних кормів. Вони повинні бути збалансовані по вмісту поживних речовин так, щоб по складу та продуктивній дії наближатись до природного корму. Кормові сумішки мають відповідати виду та віку риби. Порушення обміну речовин через неправильну годівлю не лише призводить до виникнення незаразних хвороб (авітамінозів та ін.), але сприяє спалаху інфекційних та інвазійних хвороб, збудники яких активно заражують ослаблену рибу.

Полікультура, тобто вирощування разом різних видів риб з урахуванням їх живлення, видового імунітету, являється важливим заходом в профілактиці заразних хвороб риб. Різна сприйнятливість до одного й того ж збудника хвороби різних видів риб дозволяє розріджувати посадку, не зменшуючи загальної біомаси риби, і тим самим запобігає широкому поширенню хвороби. Наприклад, в господарствах неблагополучних по запаленню плавального міхура коропа, можна вирощувати несприйнятливих до цього захворювання рослиноїдних риб.

Удобреннярибоводних ставів сприяє розвитку в них природного корму (фіто- і зоопланктону, зообентосу) і тим самим підвищує стійкість риби до захворювань.

Контроль за гідрохімічним режимом водоймищ дозволяє своєчасно реєструвати коливання температури, газового і сольового складу води, регулювати термічний, сольовий і газовий режим і тим самим запобігати захворюванню риб. Оптимальний температурний режим сприяє інтенсивному живленню і швидкому росту риби, посиленню її резистентності. Підвищення або зниження температури призводить до зміни характеру перебігу ряду хвороб (бранхіомікозу, дактілогірозу та ін.) і накопичення збудників інфекційних хвороб (хілодонел, ракоподібних). Температура води повинна регулюватися в залежності від біологічних потреб риби. Так оптимальна температура для холодолюбивої форелі має становити 16-18ºС, для теплолюбивого коропа 23-29ºС. Контроль за температурою повинен здійснюватися щоденно.

Газовий режим, а саме оптимальний вміст кисню – необхідна умова для нормальної життєдіяльності риби, особливо на ранніх стадіях її розвитку. Мінімальний вміст кисню у воді для форелі має бути 5 мг/л, для коропа 2 мг/л. Нестача або надлишок газів (кисню, аміаку, вуглекислоти) у воді призводить до виникнення таких незаразних хвороб, як асфіксія (удушення), газоміхурцева хвороба та ін., а також послаблює стійкість риби до збудників хвороб. Вміст кисню у воді можна підвищувати шляхом збільшення проточності, аерації води та ін.

Сольовий склад води має важливе значення для організму риби. Кількість і співвідношення у воді солей кальцію, фосфору, калію, магнію, нітратів і нітритів, а також сульфатів і хлоридів визначає нормальний ріст і розвиток риби. Значний вплив на життя риби має активна реакція середовища (рН). Оптимальне значення рН від 7 до 8. Зменшення або збільшення цього показника призводить до некрозу зябер, сприяє поширенню віспи коропів і т.д.

Меліоративні роботи в ставових господарствах теж відіграють важливу роль по покращенню санітарного стану ставів. Ці роботи включають: встановлення водоскидної і осушувальної систем, боротьбу з заростанням ставів вищою водною рослинністю, періодичне літування ставів. Недостатнє осушування веде до накопичення на ложі ставу цист і яєць паразитів, а також проміжних господарів – збудників деяких хвороб (молюсків та ін.).

Заростання ставів призводить до погіршення гідрохімічного режиму, а також до створення сприятливих умов для розвитку паразитичних організмів (п’явок, ракоподібних). Тому водойму очищують від рослинності хімічним, механічним і біологічним способами. Це покращує умови вирощування риби та захищає її від захворювань. Найбільш ефективним методом профілактики та ліквідації хвороб риби вважається літування ставів. Нагульні та вирощувальні стави виводяться на літування один раз в 5-6 років. Після осіннього спуску та облову ложе ставу осушують і залишають до осені наступного року без води, використовуючи під посіви сільськогосподарських культур. Проморожування ложа ставу зимою і просушування його літом з одночасною меліорацією та дезінфекцією дає дуже хороші результати. Літування дозволяє знищити яйця і цисти збудників хвороб, які накопичувались на ложі ставу протягом кількох років.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1.Що таке профілактика хвороб риб?

2.Що включають в себе рибоводно-меліоративні та ветеринарно-санітарні заходи?

3.Що лежить в основі проектування рибоводних господарств?

4.Яке значення карантинування риби та як і коли проводиться цей процес?

5.Що таке літування ставів, яке його значення?

6. Яке значення займають в профілактиці хвороб риб селекційно – племінна робота , годівля риб, полікультура, удобрення ставів, контроль за гідро – хімічним режимом води?

Млинівський державний технолого-економічний коледж

Дисципліна:ІХТІОПАТОЛОГІЯ

Курс вивчення:3

Частина1: Загальна іхтіопатологія
Розділ 1.4:Лікувально – профілактичні заходи в умовах рибних господарств.

Тема: Лікувально – профілактичні заходи в умовах рибних господарств.

План
1. Поняття про ветеринарно – санітарні заходи.
2. Профілактичне карантинування. Накладання та зняття карантину в неблагополучних господарствах.
3. Дезінфекція та дезінвазія ставів, гідроспоруд та інвентарю.
4. Профілактична протипаразитарна обробка риби у ваннах, ставах, під час перевозу.

1. Поняття про ветеринарно – санітарні заходи.

Ветеринарно-санітарні заходи, які проводяться в рибоводних господарствах в себе включають: ветеринарний контроль за перевезенням риби і гідробіонтів; профілактичне карантинування матеріалу, який завозиться та накладання карантину в неблагополучних господарствах; профілактичну дезінфекцію та дезінвазію споруд, знарядь лову, ложа ставу; регулярне іхтіопатологічне дослідження господарства; профілактичну протипаразитарну обробку риби.

2. Профілактичне карантинування. Накладання та зняття карантину в неблагополучних господарствах.
Перевозити рибу, ікру та інших гідробіонтів можна лише із господарств благополучних по інфекційних та інвазійних захворюваннях. На кожну партію риби, яку перевозять, потрібно мати ветеринарне свідоцтво (форма № 1). Із господарств, які є неблагополучними по краснусі, запаленню плавального міхура, вірусному некрозі зябер, вірусній геморагічній септицемії, дискокотильозу форелі, бранхіомікозу, фурункульозу забороняється вивезення не тільки риби, але й ікри та безхребетних. Рибу, яка уражена ектопаразитами, перевозять після відповідної протипаразитарної обробки. У всіх випадках риба допускається до перевезення тільки після вибіркового іхтіопатологічного обстеження кількох екземплярів риб з кожної партії, яка відправляється. Умови перевезення повинні відповідати фізіологічним потребам риби.

Профілактичне карантинування завезеної риби і гідробіонтів є обов’язковим. При температурі води не нижче 12ºС тривалість карантинізації становить 30 діб. При завезенні риби в більш холодний період її витримують до підвищення температури води до 12ºС і після цього витримують ще 30 діб, які необхідні для карантину. Карантинізації підлягає весь матеріал, який завозиться в господарство. Карантинні стави повинні відповідати біологічним особливостям завезеної риби, швидко наповнюватися водою і спускатися. Водоподача води має бути незалежною від ставів інших категорій. Після закінчення строку карантинування, якщо захворювань не було зареєстровано, рибу випускають у стави господарства. Якщо під час карантинування виявили заразні захворювання, то всю рибу виловлюють та в залежності від захворювання, використовують в їжу, на корм тваринам або знищують.

При виявлені заразних хвороб серед риб (місцевих або завезених) окремі стави або все господарство оголошують неблагополучним по захворюванню і накладають на нього карантин. За умовами карантину ввезення і вивезення риби в інші господарства забороняється. За неблагополучним ставом закріплюють інвентар, який відповідно дезінфікуються. Перевезення по господарству максимально зменшується. На всіх ставах проводять оздоровчі заходи. Зняття карантину проводять лише після іхтіопатологічних досліджень, результатів бактеріологічних, мікологічних, вірусологічних досліджень і постановки біопроби. При постановці біопроби перевіряють можливості зараження здорової риби від контакту з підозрілою або хворою. З цією метою в окремий став або басейн до каринтинованої риби підсаджують здорову рибу із благополучної водойми. Якщо при цьому здорова риби не захворіє заразною хворобою, то підозра про неблагополуччя господарства відкидається і карантин знімають.
3. Дезінфекція та дезінвазія ставів, гідроспоруд та інвентарю.
Дезінфекція і дезінвазія ставів, гідроспоруд та інвентаря має важливе значення в комплексі профілактичних ветеринарно-санітарних заходів. Дезінфекцією (або дезінвазією) називається знищення збудників інфекційних (дезінфекція) або інвазійних (дезінвазія) хвороб за допомогою спеціальних засобів. На ефективність цих робіт впливають температура, концентрація дезінфікуючої речовини, її якість і спосіб внесення.

Дезінфікуючі речовини повинні відповідати таким вимогам: препарати мають бути ефективними проти збудників захворювань, бути малотоксичними для риб, корисних гідробіонтів та людини, дешеві, в достатній кількості випускатися промисловістю і не погіршувати гідрохімічний режим водойм та не забруднювати оточуюче середовище.

Обов’язковою умовою успішної дезінфекції є попередня підготовка ставів, очищення їх ложа від рослинності. Гідроспоруди, інвентар та інші обладнання також ретельно очищають від забруднення.

Дезінфекцію і дезінвазію ставів здійснюють негашеним (5 ц/га) або хлорним (3-5 ц/га) вапном або гіпохлоридом кальцію (1,5-2,5 ц/га). Іноді застосовують і інші речовини. Дезінфектанти рівномірно вносять по ложу ставу зразу після його спускання. Негашене вапно заливають невеликим шаром води, вапно гаситься, утворюється вапняне молоко, яке тримають у ставу 10 днів, далі спускають і заливають став чистою водою. При використанні хлорного вапна воно повинно містити 25-30% активного хлору.

Гіпохлорид кальцію містить в 2 рази більше активного хлору ніж хлорне вапно, тому його застосовують в кількості, яка в 2 рази менша ніж хлорне вапно.

Зимувальні стави дезінфікують весною після вилову риби вносячи вапно по всьому ложу та узбіччі. Нерестові стави обробляють в червні – липні після вилову личинок. Вирощувальні і нагульні стави обробляють частково, засипаючи вапном рибозбірні канали, ями, затоплені низькі місця. Карантинні стави дезінфікують після спускання води по всьому ложу.

Гідроспоруди обробляють 10-20% вапняним молоком із хлорного або негашеного вапна, брезентові чани, ноші дезінфікують шляхом кип’ятіння або обробляють 2-3% негашеним вапном протягом 10-12 годин або 4% формаліном після чого ретельно промивають чистою водою. Дерев’яний інвентар промивають 10% водним розчином хлорного вапна, сушать, а тоді – 5% гарячим розчином кальцинованої соди.

Живорибні машини і вагони для перевезення риби (цистерни, баки, відсіки, рукави і т.д.) промивають водою від слизу та бруду, а тоді обробляють 20% розчином свіжогашеного вапна, після чого знову миють чистою водою.
4. Профілактична протипаразитарна обробка риби у ваннах, ставах, під час перевозу.

Профілактична обробка риби проводиться у ваннах, басейнах або ставах з метою попередження як інвазійних так і інфекційних захворювань. Обробка риби з метою звільнення її від ектопаразитів проводиться 2 рази в рік: весною – перед посадкою риби в нагульні стави і восени – перед зимівлею. Вся риба, яка вирощена в господарстві, повинна бути обов’язково оброблена. Крім цього, профілактична обробка може проводитись при перевезенні риби з однієї водойми в іншу у транспортній тарі. Весняну і осінню профілактичну обробку риби здійснюють двома способами: у ваннах або безпосередньо у ставах.

Для приготування ванн використовують розчини кухонної солі, аміаку, марганцевокислого калію, формаліну, хлорного вапна, хлораміну, метиленового синього та ін.

Сольові ванни застосовують при температурі води від 6 до 17ºС для коропів та білих амурів і не вище 15ºС для білих і строкатих товстолобів. Обробка при більш високих температурах може викликати загибель риби. Обробка при низьких температурах не дає потрібного ефекту – більшість паразитів лишаються живими. Концентрація сольових ванн має бути 5%, тривалість обробки 5 хв. В 100 л розчину можна обробити 3-4 партії риби по 30 кг кожна. Після обробки рибу поміщають на 2 год в проточну воду і лише після цього випускають в став.

Аміачні ванни, особливо ефективні проти дактілогірусів, застосовують для обробки цьоголіток і річняків в концентрації 0,2%, а для племінного матеріалу – 0,1%. Тривалість обробки при температурі розчину 7-18ºС – 1 хв, при 18-25ºС – 30 сек. Розчин для ванн готують із нашатирного спирту(концентрація аміаку 24-29%) або водного розчину аміаку (концентрація 24-25%). В залежності від потрібної концентрації беруть 1-2 мл нашатирного спирту або водного розчину аміаку на 1 л води. Розчин готують безпосередньо перед обробкою риби і через 10-20 хв замінюють його новим. Після аміачних ванн рибу зразу відпускають у чисту воду.

Хлорні ванни для профілактики лернеозу і пісцикольозу готують з розрахунку 1,5-2,0 г хлорного вапна на 1000 л води при тривалості обробки від 60 до 90 хв.

Хлорамінові ванни можна застосовувати проти деяких ектопаразитів в розведенні 1:15000 або 1: 100000 (1г хлораміну на 15л або 100л води) при тривалості обробки відповідно 2-4 год або від 16 год до кількох днів.

Комбіновані ванни. Для очищення рибопосадкового матеріалу (цьоголітки, однолітки коропа) від збудників костиозу, хілодонельозу, триходинозу та інших паразитів рекомендується застосовувати нетривалі ванни (від 30 хв до 1 год.), водний розчин яких на 1 м³ води містить: кухонної солі — 1 кг; питної води — 1 кг; перманганату калію — 10 г; хлорного вапна, що містить 22— 24% активного хлору —10г. Обробку проводять у транспортній тарі при пересаджуванні риби з вирощувальних ставів у зимували восени та при зарибленні нагульних ставів навесні. Цим розчином можна обробляти рибу в невеликих ставах, прямоточних басейнах, де лікувальний розчин можна замінити свіжою водою. Найбільш сприятлива температура для таких ванн — 5—7°С.

Ванни з перманганату калію, рекомендуються для профілактичної і лікувальної обробки коропа при аргульозі, триходинозі, сапролегніозі у розведенні 1:1000 при експозиції 20 – 45 сек. Місця шкіри, які дуже уражені сапролегнією, можна обробити ватним тампоном, змоченим розчином NaCl.

Для профілактики та лікування сапролегніозу, костиозу, хілодонельозу, триходинозу та деяких бактеріальних захворювань перманганат калію застосовують у розведенні 1:10000 з експозицією 5—10 хв; при початкових стадіях сапролегніозу — у розведенні 1:100000 з експозицією 60—90 хв.

Ванни з водного розчину мідного купоросу можна застосовувати проти збудників костиозу, гіродактильозу, дерматомікозу. Для цього готують робочий розчин —1г мідного купоросу на 10 л ставової води. Експозиція обробки — від 10 до 30 хвилин.

Ванни з метиленового синього застосовують для профілактики й лікування хілодонельозу, костиозу, гіродактильозу, аеромонозу (краснухи) коропа. На 1 м³ води беруть 200 мг метиленового синього (1: 5000). Тривалість обробки при температурі води до 10°С – 7 діб. Обробку проводять безпосередньо у ставах чи басейнах з відомим об'ємом. Необхідну кількість препарату спочатку розчиняють у незначній кількості води, а потім (через лійку), розбризкуючи, вносять у став чи басейн.

Відпрацьовані сольові, аміачні та інші розчини слід виливати у місця, звідки паразити, що залишились живими, та їх яйця, а також цисти не можуть заноситись знову в стави.

Профілактичні заходи при транспортуванні риби дуже важливі. Посадковий матеріал та риб інших вікових категорій при перевезенні слід піддавати профілактичній обробці в лікувальних розчинах безпосередньо в транспортній тарі. У цих випадках немає необхідності обробляти рибу в стаціонарних ваннах у місці відправлення чи призначення, бо при цьому можливе додаткове травмування та стреси риб. Крім того, при обробці риби у транспортній тарі витрачається менша кількість препаратів, не потрібна допоміжна аерація, бо насичення води киснем відбувається при русі транспорту. Для обробки риби у транспортних місткостях застосовують органічні барвники, кухонну сіль, хлорофос. Концентрацію препарату розраховують залежно від тривалості перевезень (табл. 1).

Табл.1. Концентрація препаратів для профілактичної
обробки риби при її транспортуванні

При обробці риби у транспортній тарі здійснюють певні підготовчі роботи. Попередньо на стінках тари наносять фарбою поділки об'єму води, враховуючи час, який потрібний для перевезення риби, готують необхідну кількість препарату чи його робочого розчину.

Профілактична обробка риби у ставах. Профілактичну обробку риби в період весняного утримування та літнього вирощування здійснюють безпосередньо у ставах, вносячи лікувальні препарати у воду. Це значно швидше, дешевше та ефективніше і дає змогу запобігти травмуванню риби. Операцію зручніше проводити у зимувальних ставах: восени — через 3—5 діб після посадки риби на зимівлю, навесні — за 2—3 доби до розвантаження зимувалів. Восени застосовують органічні барвники, що ефективно діють на збудників зимових захворювань — сапролегніозу, хілодонельозу, триходинозу, апіозомозу та інших. Весняна обробка спрямована на очищення риб від збудників хвороб, що уражають її влітку — крустацеозу, філометроїдозу тощо.

При обробці риби застосовують органічні барвники — яскраво-зелений, фіолетовий К, малахітовий і брильянтовий зелений, створюючи концентрацію препарату 0,1 – 0,2 г/м³. Якщо температура води вища за 12 – 15°С, а водневий показник води (рН) — вищий за 8,0 то застосовувати барвники не рекомендується.

При зараженні риб хілодонельозом та іхтіофтиріозом можна застосовувати метиленовий синій, який вносять у стави з розрахунку 1–1,5 г/м³. Розчин витримують протягом 5 – 6 днів, після чого у ставу відновлюють проточність. Ванни з метиленового синього позитивно впливають на загальний стан риби, підвищуючи резистентність їх організму. Поряд з цим метиленовий синій пригнічує розвиток багатьох мікроорганізмів та сапролегнієвих грибів як у воді, так і на уражених ділянках тіла риби.

Для лікувальних обробок молоді риби у зимувальних комплексах проти хілодонел, іхтіофтиріусів, іхтіободо, триходин, апіозом, дактилогірусів та гіродактилюсів рекомендується розчин хлорного вапна. Обробляють стандартних цьоголіток (масою 25 г і більше) та одноліток коропа, коропово-сазанового гібрида при температурі 1–7°С, створюючи концентрацію 1–2 мг/л активного хлору з припиненням проточності на 30—40 хв.

Для профілактики хілодонельозу та іхтіофтиріозу доцільно застосовувати слабкі розчини кухонної солі. З цією метою готують її 0,1– 0,2%-ний розчин і витримують у ньому рибу протягом 1–2 діб. На 1 м³ води необхідно 1–2 кг солі. Певну кількість солі підвозять до магістральної канави, якою подається вода. Встановлюють у ній ящика з щілинами або корзину, в які поступово (по мірі розчинення) засипають сіль. У прямоточних зимувальних ставах вже через 1–2год створюється рівномірна концентрація солі. Подачу води припиняють на 1–2дні, а потім знову відновлюють. Сольову обробку риби в ставах можна провадити при температурі води не нижче 1ºС. Ефективність препаратів контролюють мікроскопічним дослідженням слизу, взятого з поверхні тіла та зябер обробленої риби.

Після переведення риби в зимувальні стави застосовувати барвники з профілактичною метою недоцільно. Внесення їх у зимувальні стави спричиняє рух риби, що призводить до значної втрати нею нагромаджених енергетичних запасів і загибелі. Як виняток, у цей період барвники можна застосовувати лише при виявленні захворювання.

Профілактика токсикозів риб. За складної екологічної ситуації особливе значення має профілактика отруєнь риб. Запобігти отруєнню риб набагато легше, ніж ліквідовувати наслідки, що виникають після потрапляння отруйної речовини у водойми.

Основними джерелами забруднення водойм є талі та дощові води, побутові й промислові стоки, що містять різноманітні мінеральні солі, важкі метали, кислоти й луги, нафтопродукти, феноли, вуглеводи, пестициди тощо. У певних концентраціях ці речовини токсичні для риб. Крім того, потрапляючи у водойму, вони погіршують кисневий режим, підвищують окислюваність, змінюють фізико-хімічні властивості води.

Для запобігання потраплянню пестицидів, добрив та стічних вод у стави рекомендуються меліоративні та гідротехнічні заходи, обвідні канали навколо рибогосподарських водойм. У санітарній зоні рибогосподарських водойм ширше практикують нехімічні методи захисту рослин від шкідників, хвороб та бур'янів.

Дедалі частіше трапляються отруєння, пов'язані з годівлею риб неякісними кормами. Зернові відходи можуть бути уражені грибами або містити залишки пестицидів, тому необхідно їх правильно зберігати і періодично досліджувати на доброякісність. Крім того, реєструються випадки екологічних токсикозів, при яких також спостерігається значна загибель риб.

Профілактику отруєнь риб належить здійснювати комплексно. Вона має включати з'ясування токсикологічної ситуації, вчасну діагностику отруєнь, розробку загальних та спеціальних профілактичних заходів залежно від характеру токсикозу.

Важливе місце при вирощуванні риби займає профілактичне, рибоводно-епізоотичне обстеження вирощуваних риб. Для запобігання можливим спалахам епізоотій необхідне регулярне рибоводно-епізоотичне обстеження вирощуваних риб усіх вікових груп. При цьому контролюють ріст, вгодованість, фізіологічний стан риби, а також здійснюють клінічний огляд і вибіркове паразитологічне й паталогоанатомічне дослідження.

Для перевірки росту риби та стану її здоров'я подекадно практикують контрольні лови. Для рибоводно-біологічного аналізу беруть 100–200 риб без вибору із загальної маси. Клінічному дослідженню піддають усю відловлену під час контрольного лову рибу. Звертають увагу на наявність виразок, асциту, куйовдження луски, вирячкуватість, зміну кольору зябер та інші зміни. При розтині риб — на форму і колір внутрішніх органів і тканин, їх консистенцію, наявність паразитів, заповненість кишкового тракту кормом, стан слизової оболонки кишок.

Особливу увагу при обстеженні приділяють молоді у вирощувальних ставах. Кожного дня контролюють клінічний стан риби, а подекадно піддають 10—15 риб з кожного ставу паразитологічному дослідженню.

Якщо спостерігаються відхилення від норми у стані, поведінці і рості риб, проводять позапланові іхтіопатологічні, гідрологічні дослідження, вживають лікувально-профілактичні заходи.

Профілактичне вибраковування, ізоляція та знищення хворих риб у комплексі профілактичних заходів має важливе значення. Ці заходи практикують в основному серед плідників та ремонтного молодняку, за рахунок яких поповнюється маточне стадо і від епізоотичного стану яких залежить благополуччя господарства.У рибних господарствах не рідше 5 разів за рік організовують профілактичний огляд усього маточного поголів'я риб, включаючи й ремонтну групу. Ці заходи здійснюють одночасно з інвентаризацією маточного стада риб навесні при розвантаженні зимувальних ставів та восени — перед посадкою риби на зимівлю. Аналогічний огляд здійснюють перед посадкою плідників на нерест і після його завершення, а також влітку — під час контрольного лову маточних стад.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Дайте визначення :що таке дезінфекція та дезінвазія?
2. Яким вимогам мають відповідати дезінфікуючі речовини?
3. Як і якими засобами проводиться обробка риби?
4. Які заходи належать до ветеринарно – санітарних?
5. Які вимоги ставляться до перевезення риби , ікри та інших гідробіонтів.

Млинівський державний технолого-економічний коледж

Дисципліна:ІХТІОПАТОЛОГІЯ

Курс вивчення:3

Частина1:Загальна іхтіопатологія
Розділ 1.4:Лікувально – профілактичні заходи в рибних господарствах.

Тема: Лікувально – профілактичні заходи в рибних господарствах.

План

1. Поняття про лікувальні (терапевтичні) заходи в рибних господарствах.
2. Обробка риби лікарськими препаратами у ваннах, басейнах, ставах.
3. Введення лікарських препаратів з кормом, внутрішньочеревні ін’єкції

1. Поняття про лікувальні (терапевтичні) заходи в рибних господарствах
Хвороби риб завдають значних економічних збитків господарствам, спричиняючи не лише загибель риби, а й її схуднення, зниження приросту, погіршення якості м'яса, та його товарного вигляду.

Поширенню хвороб риб сприяють багато причин, основними з яких є недостатній контроль при перевезенні риб, погіршення екологічної ситуації та умов вирощування, недостатня культура ведення рибництва, порушення карантинних заходів.

Для забезпечення епізоотичного та токсикологічного благополуччя рибних господарств велике значення має оптимізація екологічних умов у поєднанні з систематичними цілеспрямованими рибоводно-меліоративними, ветеринарно-санітарними та лікувально-профілактичними заходами, взаємопов'язаними між собою.

Терапевтичні (лікувальні) заходи в рибницьких господарствах включають в себе: обробку риби лікувальними препаратами, введення лікарських засобів з кормом та введення лікувальних препаратів шляхом внутрішньочеревних ін’єкцій. 2. Обробка риби лікарськими препаратами у ваннах, басейнах, ставах.

Обробку риби лікувальними препаратами проводять у ваннах, ставах або басейнах. З цією метою застосовують антибіотики, барвники, фосфорорганічні сполуки, розчини різних солей і т.д. Дози і тривалість обробок в більшості випадків такі самі, які використовують з метою профілактики хвороб. Іноді обробку повторюють 2-3 рази з проміжками в 2-3 дні. Ефективність таких обробок залежить від характеру захворювання, загального фізіологічного стану риби, технологічних умов рибоводного процесу і ін.
3. Введення лікарських препаратів з кормом, внутрішньочеревні ін’єкції

Введення лікувальних препаратів з кормом застосовують частіше всього при кишкових гельмінтозах – кавіозі, ботріоцефальозі та ін. При цьому застосовують різні антигельмінтні препарати. Лікувальний корм дають літом в період масового зараження риб або восени для звільнення риби від гельмінтів перед зимівлею. Препарати додають до корму перед згодовуванням або використовують готовий гранульований корм. При інфекційних хворобах використовують лікувальний корм з антибіотиками, антисептиками та іншими препаратами. Введення лікувальних препаратів шляхом внутрішньочеревних ін’єкцій рекомендується для лікування плідників і ремонтних риб. Вводять антибіотики, а також при деяких захворюваннях проводять штучну імунізацію за допомогою спеціальних вакцин. Всі лікувальні заходи повинні проводитись згідно діючих інструкцій.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. У чому полягає відмінність між лікувальними та профілактичними заходами?
2. Що включають в себе терапевтичні заходи?
3. Яким чином вводяться лікувальні препарати рибі?
4. Що відноситься до ветеринарно – санітарних заходів в іхтіопатології і риб.