КРИПТОБІОЗИ

Збудниками криптобіозів є джгутиконосці з роду Cryptobia Leidy, 1946, що паразитують на зябрах і в крові ставкових риб. Різна локалізація й біологія паразитів обумовлюють неоднаковий прояв і перебіг захворювань, що дало підставу диференціювати їх на ектопаразитарні й ендопаразитарні криптобіози.

Ектопаразитарний криптобіоз - протозойне захворювання, яке гостро протікає в чорного й білого амурів, білого й строкатого товстолобиків, коропів, карасів. Характеризується ураженням зябрового апарату риб.

Криптобія в рибоводні господарства була завезена зі Сходу Росії разом із рослинноїдними рибами. Уперше збудник виявив В.А. Мусселіус (1967) у рибгоспах Московської області й Краснодарського краю в білих і строкатих товстолобиків. Є повідомлення, що вказують на знаходження криптобій у білого й чорного амурів, товстолобиків у басейнах Амуру, Дону, Невської губи. Л. М. Наумова (1969) реєструвала їх у коропів.

Хвороба іноді набуває форму ензоотії, що супроводжується масовою загибеллю молоді риб.

Етіологія. Збудник Cryptobia branchialis Chen, 1956. Паразит порівняно великих розмірів, має розширене на передньому й загострене на задньому кінці тіло, довжиною 14-23, шириною 3,5 6 мкм. У фіксованих екземплярах розміри дещо менші. Від переднього й заднього кінців тіла відходять два неоднакової довжини джгутики. Передній, довжиною 7,7, задній 10-15 мкм. Протоплазма заповнена гранулами, які здатні переломлювати світло. Ядро овальне або кругле. У паразита не виявлено ясно вираженої ундулюючої мембрани. Задній джгутик частково приростає до пелікули. Розмножуються криптобії поздовжнім поділом. Поза організмом хазяїна паразит живе 1-2 дні, після чого гине.

Епізоотологічні дані. Найбільш сприйнятливими до криптобіозу є мальки й цьоголітки рослиноїдних риб. Риби старшого віку хворіють легше й видужують, хоча можуть залишатися носіями криптобій навіть у зимовий час.

Патогенез. Криптобії спричиняють механічну дію на організм. У місцях локалізації паразита на зябрових пелюстках виникає запалення, що в кінцевому результаті приводить до некрозу й порушення функцій зябрового апарата.

Крім цього криптобії спричиняють на організм і токсичний вплив, тому що при ушкодженні тканини зябрових пелюстків у кров проникають отруйні продукти життєдіяльності паразита, що викликають інтоксикацію.

Клінічні ознаки й перебіг хвороби. Уражені паразитами зябра переповнюються кров'ю, набувають патологічного яскраво-червоного кольору. Криптобії, руйнуючи епітелій зябрових пелюстків, викликають утворення тромбів, порушують дихальні функції. На некротизованих ділянках часто поселяються паразитичні грибки. Тіло риб покрито слизом, темніє, особливо перед загибеллю.

Діагноз і диференціальний діагноз. Діагноз ставлять на підставі мікроскопічних досліджень зіскрібків із зябрових пелюстків хворих риб і знаходження в них великої кількості паразитів, а також загальної клінічної картини.

Як додаткові тести для уточнення діагнозу можуть бути використані гематологічні дослідження мазків крові, узятої із хвостової артерії або із серця риби. При криптобіозі змінюється лейкоцитарна формула вбік збільшення моноцитів (21%), лімфоцитів (73%), поліморфноядерних лейкоцитів (1%) і нейтрофілів (5%) (Наумова А. М., 1969).

Заходи боротьби й профілактика. Для лікування криптобіоза використовують ванни із хлорного вапна й міді сульфату. Беруть 300 г хлорного вапна (2 %-ного) і 24 г міді сульфату на 3000 л води. У цьому випадку розведення хлорного вапна становить 1:100 000, а міді сульфату 1:125 000. Рибу обробляють протягом 15-30 хв. при температурі води до 10оС.

Радикальним засобом є лікування риб безпосередньо в ставку шляхом внесення в нього суміші мідного й залізного купоросу в мішечках або кошичках у підвішеному стані в місцях годівлі риб. Тканина мішечків повинна бути підібрана, таким чином, щоб суміш розчинялась тільки через 4-5 годин. Кількість суміші в мішечках залежить від глибини ставка. При глибині 50 см у мішечки кладуть 90 г мідного й 40 г залізного купоросу, при глибині ставу 65 см - відповідно 125 і 50 г. відповідно, при 80 см - 160 і 60 г.

Для лікування криптобіоза застосовують ванни з метиленової сині й генціанвіолету. Ванни з метиленової сині готують так само, як і при іхтіободозі. Обробку риб можна проводити безпосередньо в ставках або бетонованих садках. Розраховану кількість метиленової сині на весь об’єм садка або ставка спочатку розчиняють у невеликому об’ємі води, а потім розприскують «по воді». Одночасно припиняють подачу води.

Для приготування ванн із генціанвіолета (кристалічного фіолетового) беруть 100 мг препарату й розчиняють його в 1 л води, одержуючи розведення 1:10000. У таких ваннах рибу витримують протягом 7 днів при температурі 10оС.

Для попередження криптобіоза необхідно дотримуватись комплексу загальних ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання завезення в благополучні господарства збудника захворювання. Поліпшують зоогігієнічні умови утримання риб.

Ендопаразитарний криптобіоз - протозойне захворювання, яке гостро протікає, і супроводжується ураженням крові ставкових риб, зокрема, коропа, сазана, карасів, білих, і чорних амурів, білих, і строкатих товстолобиків.

Захворювання відомо в окремих ставкових господарствах України, Киргизії. Відзначено спалахи ензоотії з великою загибеллю риби. У природних водоймах ензоотії криптобіоза не зареєстровані.

Етіологія. У крові ставкових риб реєструють два види криптобій, які викликають захворювання, це Cryptobia cyprini (Ptahn, 1903) і С. borelli (Lavеran et Mesnil, 1901). Перший частіше вражає коропів і линів, другий - рослиноїдних риб.

С. cyprini - дрібний безбарвний паразит із тупим переднім і закругленим заднім кінцем. Форма й розміри його тіла не є стабільними. Середня довжина становить 10-30, а ширина 6,5- 9 мкм. На передньому кінці тіла знаходяться два блефаропласти, від яких відходять два джгутики. Один із них направлений вперед, другий назад, частково приростаючи до оболонки клітини. Ядро виражене неясно. Ближче до переднього кінця розміщено великий парабазальний апарат. Протоплазма синя, зерниста.

С. borelli має сильно звужене до заднього кінця тіло. Передній і задній джгутики майже рівних розмірів. Ядро овальне, невеликих розмірів. Парабазальне тіло велике. Довжина паразита 18,7-20, ширина 6,5-9 мкм. Довжина джгутиків близько 15 мкм.

Розвиток збудника відбувається зі зміною хазяїв, переносниками їх є кровососні хоботні п'явки, які населяють запущені ставки із добре розвинутою водною рослинністю. У кишечнику п'явок криптобії посилено розмножуються за допомогою ділення, після чого проникають у піхву хоботка, а відтіля при ссанні в кров'яне русло риб.

Епізоотологічні дані. Криптобіози риб вивчені не достатньо. Хворіють всі вікові групи, але частіше мальки й цьоголітки. Найбільше інтенсивно заражаються риби навесні й улітку, коли створюються сприятливі умови для розмноження п'явок. Описано випадки, коли на тілі однієї риби знаходили десятки й сотні п'явок - переносників криптобіозів.

Джерелом зараження є хворі риби й носії збудника. Перебіг криптобіозів залежить від ступеня вгодованості риб. Антисанітарний стан ставків сприяє нагромадженню криптобій.

Випадки захворювання риб у ставкових господарствах спостерігаються за присутності в крові великої кількості паразитів. Поодинокі екземпляри криптобій захворювання викликати не можуть. П.Ф. Бричук (1969) описує ензоотію білих амурів у рибогоспо- дарствах, що супроводжувалася масовою загибеллю риб (до 72%).

Патогенез. Відомо, що криптобії викликають зміни в крові: зниження згортання та анемію і зниженні кількості еритроцитів.

Клінічні ознаки й перебіг хвороби. При сильних інвазіях паразит викликає гостру анемію. Хворі риби худнуть, плавають поблизу берега, майже не реагують на наближення людей і тварин. Шкірні покриви гіперемовані, на них часто утворюються підшкірні пухирці з ексудатом рожевого кольору.

Патологоанатомічні зміни характерні тільки при гострому перебігу хвороби. Відзначається анемія слизових оболонок, внутрішні органи (печінка, селезінка, нирки) знекровлені.

Діагноз і диференціальний діагноз. Діагноз ставлять на основі клінічних ознак, та масового знаходження криптобій при мікроскопічному дослідженні крові.

Кров для лабораторного дослідження беруть з нирок або псевдозябер на внутрішній стороні зябрової кришки.

Для прижиттєвого виявлення криптобій на предметне скло поміщають краплю крові з додаванням лимоннокислого натрію. Препарат накривають покривним склом, і обмазують його краї вазеліном. Розглядають під великим збільшенням мікроскопа. Іноді в крові знаходять майже рівну кількість паразитів і еритроцитів.

Заходи боротьби й профілактика. Лікування не розроблене. Рекомендують протягом місяця додавати в корм метиленової сині й генціанвіолету в співвідношенні 1:1000, а також проводити обробку риби в розчині метиленової сині тривалістю 7 днів.

Перед посадкою в ставки рибу необхідно ретельно оглядати й, у випадку знаходження п'явок, на 30 хв. занурювати її у ванни з 2,5%- ним розчином кухонної солі або 0,005%-ним розчином міді двохлористої.

Основним завданням при ліквідації криптобіозів є проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів, які включають викошування водної рослинності, що є місцем перебування п'явок, дезінвазія ложа ставків водозбірних каналів, вибраковка й знищення хворих риб.